Директор музею "Тюрма на Лонцького" Тарас Чолій: "Тобто це є тавро - "помічник Садового?"
- Пане Тарасе, чим нині є "Тюрма на Лонцького"?
- Новостворений меморіальний музей жертвам окупаційного режиму "Тюрма на Лонцького" нещодавно отримав зареєстрований статут, директора і ось уже два місяці є установою культури у підпорядкуванні управлінню культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
- Чому, на Вашу думку, під час призначення керівника музею міський голова обрав саме Вас?
- Коли мені було запропоновано взятися за цю справу, я працював помічником міського голови. Це загальновідомий факт, і це не прибільшує і не применшує моїх якостей чи заслуг, чи можливостей. Упродовж півтора року, поки я був помічником мера, я не мав від своїх співробітників зауважень щодо моєї професійності. Очевидно, ці люди вважали мене добрим менеджером. Коли міський голова запропонував мені обійняти посаду керівника і зробити так, аби установа працювала, я спершу не погодився, усвідомлюючи, наскільки нелегка ця місія. Однак після деяких роздумів, консультацій із друзями, знайомими істориками і політв'язнями, я прийняв пропозицію.
- Яка у Вас освіта?
- Перша моя освіта - середня технічна. Потім я деякий час мешкав за кордоном і не міг навчатися. Нині я екстерном захищаю диплом бакалавра на факультеті журналістики.
- Що зроблено за час Вашого перебування на посаді?
- Уже певний час робоча група з істориків і громадських діячів розробляла статут музею. Вони сперечалися щодо призначення директора і вважали, що його має обрати наглядова рада, створена з представників громадськості: діячів, істориків, депутатів. Інша робоча група, яка представляла міську раду, вважала, що директора мав би призначити міський голова. Суперечка не дозволяла закінчити статут. Ми з управлінням культури допрацювали статут, максимально врахувавши всі пропозиції, зокрема і щодо технічних моментів від СБУ. Не ввійшов у нього лише перелік членів наглядової ради та пункт про обрання директора музею наглядовою радою. Отож, статут зареєстровано, отримано свідоцтво про державну реєстрацію, виготовлено печатку, словом, зроблено багато бюрократичної роботи, якої не видно, але в яку треба вкласти багато часу і грошей. Зібрано молодих людей - цьогорічних випускників вузів факультетів історії та журналістики, які допомагають мені поки що на волонтерських засадах. Згодом складатимуть штатний розпис працівників музею.
- Чи вирішені юридичні питання з СБУ, якій, власне, і належить приміщення катівні?
- Повинна бути угода про користування, бо договір оренди укладати юридично складно. Я надав проекти угоди, розроблені нашими юристами, і нині СБУ розглядає варіанти, у якій формі можна надати приміщення на безоплатній основі. Коли це вирішать, ствердно не скажу. Бо є певні процедури, нюанси, пов'язані з державним майном.
- Неодноразово Ви заявляли, що відкрити музей вже до кінця червня - справа честі...
- У червні - річниця масових страт на Лонцького, цим пояснюється це бажання. Плануємо провести якісь заходи. Імовірність здійснення задуму велика. Прийде достатньо людей, ми замовимо Панахиду по жертвах. Можна буде оглянути камери. Просто підготувати якісну виставку не встигнемо.
- Наскільки це буде безпечно для відвідувачів, адже приміщення визнали аварійним?
- Експертиза на замовлення УКБ оцінила стан будівлі як практично аварійний. Але не таким, що там стеля падає, а в тому плані, що в нього треба вкладати гроші, ремонтувати.
- А як щодо розмурування воріт у катівню для доступу людей до Хреста пам'яті у господарському дворі?
- Були прохання зробити доступ від різних організацій. Нині це нереально - ворота просто розсипляться. Та ідея добра, тож, імовірно, втілиться. Але це не буде вхід для людей, це виглядатиме, як тодішні ворота, через які заїжджали машини з арештантами. Потрапити ж на подвір'я можна й іншим входом.
- Чи достовірна інформація про те, що у Ваших найближчих планах - дослідження архівів і документів за темою?
- Справді - в найближчих планах або те, що вже почали робити. Разом із товариством політичних в'язнів і репресованих збираємо свідчення очевидців - жертв окупаційних режимів. Плануємо потрапити в архів СБУ і порівняти справи в'язнів зі свідченнями живих людей. Плануємо, що це буде не просто музей, а науково-дослідна інституція, з динамічними аудіо- та відеоекспозиціями.
- Як Ви ставитеся до того, що громадськість і члени робочої групи від істориків та діячів проти Вашого призначення?
- Ну, не знаю, це, мабуть, певні люди проти. На самих початках ми спілкувалися з людьми, що уособлюють цю епоху і доводили до відома, що є місто, є гроші, є ухвала на створення комплексу, будемо щось робити. Тож робімо разом. Тоді всі казали: так-так. Коли ми вже де-факто щось зробили, нам заявили: о ні, статут неправильний. Але це неможливо, щоб директора затверджувала наглядова рада! Що значить, що громадськість проти мене? Що таке громадськість? Якийсь орган, що має згідно з законом повноваження казати погано про якусь людину? Те, що я чув про себе: та він - родич Садового, невіглас із незакінченою освітою, помічник Садового! Тобто, це що? Це тавро - "помічник Садового"? Думаєте, кожен може працювати помічником Садового? Насправді це була велика довіра і цінний досвід.
Ірина ЮЗИК
P.S. 28 червня, о 12.00, відбудеться відкриття першого етапу експозиції у меморіалі "Тюрма на Лонцького". Вхід - із вул. Брюлова. Захід приурочено до роковин масових розстрілів на території тюрми, які відбувалися наприкінці червня 1941 р. Організатори - Центр досліджень визвольного руху та Служба безпеки України.
Коментують
Політв'язень, громадський діяч Юрій Шухевич: "Перше: Тарас Чолій не має вищої освіти, а заочно закінчує журналістику. Як він може очолювати такий музей? Друге: він призначений мером чи то управлінням культури, та це вже не так важливо. Але у справі є чотири фігуранти: СБУ, обласна рада, міська рада і Центр досліджень визвольного руху. Кандидатура мала би бути всіма погоджена. Мав би бути конкурс. Але міський голова дозволив собі всіх і все проігнорувати".
Історик, громадський діяч Всеволод Іськів: "Тих людей, які врятувалися від розстрілів на Лонцького, і досі живі - одиниці. Щоб з ними спілкуватися, треба знати, де їх шукати, знати їх особисто, аби не натрапити на лжесвідків. Хто їх опитуватиме? При чім тут міський відділ культури? Може, там є історики, науковці? Та це - смішно! Треба створити солідну установу і поважну наглядову раду з авторитетних громадян. Я готовий працювати над цим на добровільних засадах. Але мене не запрошують. А ось це містечкове підпорядкування? Не солідно. Меморіал повинен підпорядковуватися державній структурі - Українському інституту національної пам'яті".
Професор інституту банківської справи Григорій Бардиш: "Приміщення є власністю не Львова, а СБУ. Як можна було призначати когось, а чи створювати щось ні на чому? Якісь авантюрні замашки державних мужів! А це - пам'ять народна, замішана на крові".
Директор центру досліджень визвольного руху, історик Руслан Забілий: "Будь-якою справою має займатися спеціаліст, який розуміє контекст. На момент призначення директор мав би мати історичну освіту, якийсь науковий доробок. Це - елементарні вимоги, що викликають у громадськості довіру. Наразі я не бачу, аби щось робилося, окрім піару. Від усіх цих заходів віє профанацією. Ось новий директор порозклеював наліпки у трамваях щодо збору свідчень очевидців. А це - не професійно і не коректно щодо людей, які все те пережили".
Член правління ЛОО "Меморіал" Роман Мурій: "Більшість інформації зібрано і систематизовано ще в 90-х роках. Нинішнє завдання - організувати місце для її експонування. І цим місцем має стати "Тюрма на Лонцького", яка потребує серйозного ремонту, відповідно до експертизи "Укрзахідпроектреставрації". А зробити у вибрані дні доступ до Хреста пам'яті зі сторони вулиці Брюлова (колишня Лонцького) технічно можливо, кажу Вам, як інженер за фахом, і після консультацій із будівельниками".
Наливайченко назвав позицію Садового неконструктивною
Голова СБУ Валентин Наливайченко вважає позицію міського голови Львова в питанні створення меморіалу "Тюрма на Лонцького" неконструктивною і переконаний, що цей меморіальний комплекс повинен набути загальнодержавного значення. Про це повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху. Він також нагадав, що колегія СБУ прийняла рішення про виділення споруди та земельної ділянки для потреб меморіалу і для забезпечення діяльності робочої групи, а тому здивований реєстрацією комунального підприємства та призначенням його керівника. Валентин Наливайченко написав львівським громадським діячам і членам робочої групи зі створення меморіалу: "Ми підтримуємо, що поведінка міського голови щодо призначення керівника львівського комунального підприємства "Музей "Тюрма на Лонцького" без погодження з громадськістю та робочою групою, яка впродовж двох років працювала над питанням створення музею, є неконструктивною", -- повідомили Центру досліджень Юрій Шухевич та Ірина Калинець. Керівник СБУ, в оперативному управлінні якої є приміщення колишньої тюрми "на Лонцького", та прилегла територія, повідомив львів`ян, що детально проінформував Президента України про цю ситуацію. СБУ вирішення конфлікту вбачає у відновленні діяльності робочої групи як координаційного органу створення меморіалу та підвищення статусу об`єкту до загальнодержавного, інформує Львівський портал.
