пенсії, але трохи підробляє, щоб належно утримувати родину котячих - тварини забезпечені повноцінним харчуванням, медичним супроводом, спеціальними пісочницями-туалетами і найдорожчим - любов'ю господарів... Саме цю добросердну жінку діючий голова Львівського товариства захисту тварин Євген Фурсов обвинувачує у... привласненні коштів притулку "Милосердя" і обіцяє "навчити любити тварин".
Із чого все починалося...
"Притулок "Милосердя" у Брюховичах, - починає свою розповідь Валентина Павліковська, - заснували у 1992 році. З 1995 я влилася в ряди його волонтерів, ми заснували Львівське товариство захисту тварин і почали розвивати притулок, як могли". Готували їсти для тварин спершу вдома, а потім військові подарували польову кухню і стало легше. Просили гроші у міської влади, і на вулицях. Значну підтримку надавала природоохоронна комісія міської ради на чолі з Мироном Колодком. Активно відгукувалися випадкові перехожі. На зібрані гроші купували крупи, отримували м'ясні відходи на м'ясокомбінатах. Замовляли будки для тварин і з вдячністю приймали лахміття з "гуманітарки", аби з нього зробити підстилки. Як розповідає Валентина, вдалося навіть налагодити цілодобову роботу і ночівлю штатних працівників притулку, аби тварини на ніч не залишалися самі.
І чим завершилося...
"Євген Фурсов із дружиною Наталею Кузнєцовою якось непомітно стали членами товариства десь навесні 2006, - продовжує пані Валентина. - Після смерті попередньої голови об'єднання і відмови активіста товариства Люби Дорош посісти керівну посаду у 2006 році головою організації став саме пан Фурсов. Однак новий керманич скоро почав провадити незрозумілу жорстку політику цькування і виживання найактивніших членів товариства. За Любою Дорош ходив по п'ятах з фотоапаратом, вистежував, що і як вона робить у притулку і казав, що вона взагалі там не потрібна. Мене обізвав злодійкою, яка привласнила собі 10 тисяч бюджетних гривень. Якось наш новообраний голова скликав раду Товариства - наших активістів - у своїй фірмі на вулиці Залізничній, - пригадує Валентина. - Там на нас уже чекали з десяток молодих людей. Їх пан Фурсов наполегливо запропонував прийняти до Товариства. Наскільки я розумію, таким чином він зміг би мати більшість на своїй стороні. Адже нас тоді було 19, і на свою сторону йому вдалося перетягнути лише кількох. Ми відмовилися отак одразу прийняти невідомих людей. Я запропонувала юнакам і дівчатам пройти кількамісячний випробувальний термін, попрацювати у притулку із нашими 250 тваринами, лише потім з'ясується, хто вступає у товариство за покликом душі. Пан Фурсов лютував - несамовито кричав і грюкав по столі мобільним"...
Згодом він написав заяву у міліцію на членів Товариства щодо розкрадання коштів установи. Проте всі чеки витрат організації збереглися, і жодної кримінальної справи не порушили. Новий керівник видав спеціальний наказ, яким забороняв кільком активістам - нашій героїні, Любі Дорош і Галі Орленко - заходити на територію "Милосердя". Якось жінки вмовили охоронця впустити їх до середини, але невдовзі з'явився голова і за плечі виштовхав непроханих гостей.
Задля повної картини пані Валентина ввімкнула автору цих рядків аудіозапис своєї розмови з головою товариства. Під час розмови пан Фурсов на високих тонах погрожує Павліковській в'язницею, попереджає, що вона не знає, з ким зв'язалася, що він "навчить її любити тварин", що каменя на камені від неї не залишить тощо.
У чому ж суть справи?
Зі сказаного вимальовувався доволі негарний портрет керівника благочинної організації, який в ідеалі мав би бути втіленням доброчинності і милосердя... Що може стати причиною незрозумілої агресії директора щодо своїх товаришів? Фінансовий інтерес? Та здавалося б, хіба можна нажитися на обдертому занедбаному притулку для тварин? Валентина Павліковська демонструє автору цих рядків видруки інтернет-сторінок, де притулок "Милосердя" уклінно просить фінансової допомоги у всіх небайдужих на операції для тварин. Гроші просять віддавати готівкою безпосередньо в руки членів організації чи переказувати на один із трьох рахунків - гривневий, доларовий чи у євро - всі на ім'я Євгена Фурсова. Там також є відгуки небайдужих людей, які повідомляють, що переказали кілька сотень гривень для лікування тваринки. "Якось я зустрічалася з пані Утою Людвіг, - пригадує Валентина. - Вона приїздила у Львів із Німеччини, аби допомагати бездомним тваринам. Упродовж тривалого часу Ута щомісяця передавала для притулку кількасот євро, а коли попросила звіту, пан Фурсов почав обливати її брудом на інтернет-форумах. Якось, пригадую, Фурсов ненароком сказав про продаж землі, що належить притулку. Загалом там 0,8 га і дві будівлі".
Активісти товариства спробували позбавити голову посади і печатки. Як розповідає пані Валентина, згідно зі статутом, вони зібрали збори, участь у яких взяли 13 із 19 дійсних членів. Пана Фурсова, який на них не з'явився, одноголосно зняли з посади і призначили нового в.о. Тільки печатку і документи товариства усунутий голова не віддає, а ворота притулку і надалі зачинені перед всіма, хто не з ним.
Думки "за"...
Уже понад рік триває традиційна безрезультатна судова тяганина. До суду подали старі члени. На їх захист став член правління міського товариства захисту тварин і віце-президент Західноукраїнського Товариства захисту тварин, голова ГО "Екофорум Львів" Мирон Колодко. "Свого часу ми вже пережили таку ситуацію, коли одна особа бажала "прихватизувати" притулок, - коментує пан Колодко. - Відповідно, поведінка бізнесмена Фурсова, м'яко кажучи, насторожує (чому він мертвою хваткою вчепився за керівне крісло притулку? Адже ця посада, крім додаткових проблем, нічого не дає. Така поведінка "великого прихильника тварин" практично паралізувала діяльність товариства. У планах було об'єднання міського товариства захисту тварин із Західноукраїнським, аби підсилити роль цього громадського руху у суспільстві. Та дії пана Фурсова стали цьому на заваді. Моє припущення - інтерес Фурсова стосується земельної ділянки притулку, яка чимало коштує. На основі товариства можна заснувати й приватну бізнесову структуру, прикриваючись опікою тварин. Правдивої ж любові до братів наших менших я там не бачу".
Президент Західноукраїнського Товариства захисту тварин, яке є членом аналогічної Всесвітньої організації, Андрій Курач теж став на сторону старих членів товариства. "Мене насторожило те, - коментує пан Курач, - що людей, які довірили пану Фурсову керівництво організацією, сам голова і вижив, та ще й погрожував фізичною розправою. Вони сподівалися на підтримку, а отримали ворога. Я зустрічався з ним, і пан Євгеній переконував мене, що вони - божевільні бабки, ідіоти і злодійки. А я цих людей 10 років знаю. Може, вони й специфічні, і фанатично віддані справі, але ж... Також дивує, як голова умудрився посваритися з німкенею Утою Людвіг, яка виділяла гроші на притулок і своїми руками там клітки будувала. Голові товариства така поведінка не личить".
і "проти"...
Звісно, "Ратуша" не могла не дослухатися до протилежної точки зору. Адже притулок "Милосердя" і далі опікується бездомними тваринами, організовує громадські акції та сприяє гуманному ставленню суспільства до тварин. Молоді небайдужі волонтери, віддані своїй справі, котів із притулку забрали до своїх помешкань, бо від самотності тваринки дичіють. Голова міського Товариства захисту тварин Євгеній Фурсов щиро запевняє, що притулок розвивається.
"Саме я є чинним головою товариства, був ним і буду, - стверджує пан Євгеній. - Купка людей, яких вигнали з організації, провели нелегітимні збори - зібралися 10 із 28 членів, зокрема, невідомий нікому Мирон Колодко. Саме він якось відзняв і показав на 12 каналі образливу для всього товариства телепередачу "Довкілля", буцімто, в притулок прийшли люди, які намагаються зробити з нього свій бізнес". На запитання, хто, що і з ким не поділив у притулку, пан Фурсов відказав: "Ми ні з ким нічого не ділимо, це ВОНИ весь час намагаються щось поділити. Після того, як понад два роки тому у притулок прийшла нова команда, ми рухаємося уперед і змінюємося на краще. Здебільшого, прийшла віддана своїй справі молодь, я - найстарший. Зараз у нас 178 тварин. А колись там таке творилося... Завод "Ензим" виділяв тонни корму, через тиждень він пропадав, через два його продавали на базарі у Брюховичах. "Рогатинські ковбаси" присилали ковбасні вироби, термін вживання яких добігав кінця. Їх розподіляли між старими членами товариства, а собак годували дохлими свинями. Тодішні постійні робочі притулку - бомжі, алкоголіки і колишні в'язні, яких спеціально поїли. Від моменту мого обрання - 18 червня 2006 року - ми почали наводити там лад. Старе керівництво відмовилося показати будь-які фінансові документи для проведення аудиторської перевірки. З рахунків у невідомому напрямку зникло близько 10 тис. грн за три роки. Пані, які клянчила гроші на вулицях міста, на зборах пояснили - збирати гроші в неопечатану коробку їй ніхто не дозволить. Має бути доручення від товариства, а гроші слід передавати ревізійній комісії, яка кластиме їх на рахунок товариства. У відповідь вона кинула в мене ящик і відмовилася від місії. За її словами, в місяць назбирувалося 3,5 - 5 тис. грн. Гроші до тварин не доходили".
На запитання, чи не бажає товариство все миролюбно вирішити, пан Фурсов заперечив: "З ким там миритися? Вони подали до суду, який НІКОЛИ не виграють. Вони хочуть лише командувати і нічого не хочуть робити. Що та Павліковська намагається довести людям, якщо на момент мого обрання вона не заходила у притулок чотири роки, а після була лише раз?"
Ірина ЮЗИК
