Це маніпулювання свідомістю справді досягло апокаліптичного розмаху. Світ змінився, цивілізація, як імперія, що знищує сама себе, або загине, або якісно зміниться і перейде на інший шлях розвитку.
Що відбувається, чому настав час Переходу (якісної зміни)?
Не заглиблюючись в езотерику чи глобальну політику, все можна пояснити, поглянувши на ситуацію не через призму загальноприйнятих (нав'язаних нам) міфів.
Ось деякі з них:
Міф перший, сьогоденний -- світова фінансова криза
Немає жодної кризи, є цільова фінансова диверсія з метою ще більшої концентрації влади "сірих кардиналів" над всім іншим населенням у планетарному масштабі. Все просто: "Чому в усіх не може бути всього? Тому що всіх багато, а всього мало". Способом оце "все", у вигляді природних ресурсів і матеріальних благ (яких на "всіх" не вистачає) міцно тримати у своїх руках -- є нав'язування "всім" однакових правил гри для "всіх", крім себе самих, собою ж обраних. Не президенти, не прем'єри і не канцлери керують державами -- ті на видноті, в пресі, на телеекранах. Керують гроші, які вже давно не еквівалент обміну товарами, котрі сконцентровані в руках "самих собою обраних". Приклад -- так звана "велика депресія", точніше - та ж диверсія, призвела до другої світової війни, мільйонів людських жертв, неймовірного збагачення кількох фінансових кланів і появи "загальносвітової" валюти -- долара США. Вже, мабуть, всі знають -- друкує долари Федеральна резервна система США, яка по суті є "товариством з обмеженою відповідальністю", але з необмеженими можливостями.
Міф другий, політичний.
Нам із часів СРСР відома фраза "великого вождя", що політика -- концентрована економіка. Можна сказати по-іншому: політика -- персоніфікована влада грошей. Гроші вкладають у персони, які повинні примножувати гроші тим, хто їх у них вклав. А якщо персони (політики) раптом уявляють себе самостійними, незалежними -- їх знищують, часом і фізично (наприклад, як Кенеді). Тому немає принципового значення -- Буш чи Обама, Тимошенко чи Янукович і т.д., і т.п. У будь-якій державі гроші не знають кордонів, а їх власники мають резиденції по всьому світу, навіть природні катаклізми в окремій частині земної кулі не злякають "сірих кардиналів", завжди знайдеться теплий куточок, де працюють оплачувані ними персони.
Міф третій, демократія.
Демократичні або, як у нас люблять говорити, європейські (західні) цінності -- димова завіса, за якою "працюють" гроші, які, як відомо, люблять тишу і спокій. Звичайно, диктатура нічим не краща, проте різниця не принципова. Рокфелер ще позаминулого століття сказав щось на кшталт: "Дайте мені можливість друкувати гроші, і мені байдуже, хто прийматиме закони у цій країні" (можливо, цитата не точна, але відповідає суті). І не важливо, які гроші: долари чи тугрики. У тому, що долару невдовзі -- кінець, мало хто сумнівається, але його втримають тимчасово шляхом чергового військового конфлікту (найгірший варіант розвитку), або здевальвують, попередньо скупивши за нього те "все", чого не можуть мати "всі". Так от, немає демократичних виборів. Ми вибираємо лише тих, кого нам пропонують. А пропонують нам засоби масової інформації, котрі належать так званим олігархам, які, в свою чергу, як і політики, залежать від тих, хто "концентрує" гроші. Заберіть хоч на півроку будь-якого політика у будь-якій державі зі шпальт газет і екранів телевізора, і він, як кажуть політологи, -- "політичний труп".
Насправді міфів багато. Про корупцію, про науково-технічний прогрес, банківську систему (лихварство на початках засуджували всі основні так звані "світові релігії", згодом, призабули), охорону здоров'я, чесних політиків і мерів-альтруїстів, три незалежні гілки влади і шляхетних повій…
Це не песимізм, і не чорна смуга, це ще не дно. Коли затягує вир, із ним варто боротися, лише вдихнути якомога більше повітря, досягти дна, де вир втрачає силу, і тоді вирватися з нього!
Хтось сказав, що єдиний спосіб перемогти корупцію -- її очолити. Можна очолити будь-яку організацію, укріпити чи розвалити її, як елемент системи, але систему можна змінити лише побудувавши іншу систему, інакше -- хаос.
Побудова іншої системи -- Перехід до іншої системи цінностей. На старих міфах не створиш нову реальність. Не змінивши себе, не зміниш світ. Якщо найвища цінність -- гроші, то все решта продається, товаром стає все, зокрема, "честь, гідність і совість". Гроші домінують в існуючій системі цінностей, яку підтримує загальносвітова реклама, суть якої полягає в стимуляції споживання щораз нових і нових матеріальних благ.
Перейти до іншої системи цінностей можна лише усвідомивши, куди веде існуюча. Тоді відпаде дилема: за кого голосувати, в існуючій системі немає різниці, іноді навіть "що гірше, то краще". В новій системі лідером буде той, хто буде готовий віддавати більше, ніж отримувати (до речі, цей феномен був за часів Запорізької Січі, принаймні як ритуал -- тричі відмовлятися від булави).
Система -- людство, кожен із нас її елемент, і змінити її можна, змінивши себе.
Хочу побажати нам всім почати Перехід до щасливого майбутнього наших дітей та онуків!
Радості, добра, любові та терпіння у Новому Році!
Голова ГО "Перехід" Юрій Ситник
