сировини беруть проби на аналіз, який проводять у спеціальній лабораторії поверхом вище, розповідає директор із корпоративних зв'язків і комунікацій "Nestle в Україні" Геннадій Радченко. Якщо результати за багатьма параметрами не є задовільними, товар повертається постачальнику. Охочих зайти в лабораторію, де проводять аналізи на якість, одягають у білі халати. Організатори запевняють, що фірма дотримується найвищих вимог якості у будь-якій країні, де є її заводи, на яких загалом працюють близько 280 тисяч людей. А самій фірмі вже 140 років!
Зрештою, повертаємося на фабрику, і тут розпочинається найцікавіше. Спершу кожному члену прес-групи видають тимчасову посвідку, потім -- чистий білий халат, бахіли на взуття або змінні капці для дівчат на високих підборах, шапочку на голову і… корки у вуха. Для екскурсійного візиту останній елемент зайвий, проте постійно працювати у шумних цехах без цього не дозволяють. Просять зняти прикраси та годинники. Також нас попереджають, що перед входом у кожний наступний відділ ми зобов'язані мити руки у розташованих поруч із вхідними дверима рукомийниках, а опісля дезінфікувати спеціальним спиртовим розчином.
Отож, уже перший цех дарує масу позитивних емоцій! Тут роблять шоколадні плитки. Рідка шоколадна маса на наших очах потрапляє у формочки, тут же охолоджується і вже готовими плиточками їде на конвеєрі до дбайливих рук пакувальниць. Кожна плитка проходить контроль металошукача, і це легко доводять зачарованим глядачам. Кладуть на одну з плиток малесенький шматочок заліза в ламінованому прозорому пластику. Після проходження контролю на метал (невеличких воріт), пластину забирають. Плитки рівними рядочками по кілька штук у кожній ще деякий час мирно пливуть далі. Та раптом в одному місці конвеєрна стрічка різко розходиться і рядок шоколадок, на якій був метал, падають у нутро хитромудрої техніки. Плитки, що мають технічний брак -- надщерблені краї, обламані кубики, простіше, не товарний вигляд, -- пакувальниці не приймаються, тож вони пливуть по стрічці у контейнер для санітарних відходів. Ось цей етап служителям пера сподобався чи не найбільше. Спершу трохи сором'язливі, журналісти згодом освоїлися та зрозуміли: брак -- не товар на продаж, тож брак можна їсти не здаючись нахабним! Спершу несміливо, а далі щораз активніше руки потягнулися за недосконалим, проте не менш смачним шоколадом… Зрештою конвеєрна стрічка з браком… спорожніла. З усмішкою згадую афоризм Джона Тулліуса: "Дев'ять з десяти кажуть, що люблять шоколад. Десятий завжди бреше!"
Далі медіа-працівникам показали цех, де сировина перетворюється на какао-порошок, що згодом стане шоколадом. Не вельми зацікавившись технічними моментами, гості поспішили в наступну точку. Там робили вафлі "Nesquik" та улюблений "Артек". Тут вафлі і печуть, і перемащують, і пакують та витримують, аби вони пропиталися кремом та нарізають, згодом пакуючи в яскраві обгортки. Уявіть собі радість екскурсантів, коли і в цьому цеху виявилося достатньо смачного свіжесенького "браку"!
Пізніше журналістів запросили у цех виробництва "Стожар" -- одних із найкращих цукерок у Європі. У цьому залі відвідувачі затрималися особливо довго -- було на що подивитися і що скуштувати. Машина згортає для цукерок формочки з фольги -- працівниці оглядають кожну, що пливе по конвеєру, і вручну витягають несправні заготовки. Машина заливає шоколад і начинку -- працівниці вручну витягають із конвеєра цукерки з обляпаним позлітком. Техніка -- технікою, а в шоколаді важлива і душа кондитера! З радістю приймаю запрошення працівниць пригощатися і розпитую, чи люблять вони шоколад. Усупереч стереотипам, які переконують, що кондитери на фабриках дивитися не можуть на шоколад, вони відповідають, що жити не можуть без шоколаду, хоча працюють тут років із 20.
Цех із виготовлення драже нагадує мені будівництво: великі баняки, у яких вимішують арахіс у какао, схожі на бетономішалки і працюють за тією ж схемою. Готові горошки набирають відрами і висипають у ящики, які відносять в дуже спекотні приміщення, де солодощі доходять кондиції.
Цех із виготовлення цукерок "Ромашка" -- усю групу накриває ностальгія… "Рецепт цих солодощів не змінюється уже 40 років, -- із гордістю наголошує Геннадій Радченко,-- ми лише замінили канцерогенні жири безпечні та більш корисні для людського організму". Ми прямуємо з кінця лінії до початку, тож спершу надійшли у пакувальну частину. Найчарівніша картина ще попереду. Проходжу в наступне приміщення і бачу, як назустріч мені по широкій і довгій конвеєрній стрічці пливуть сотні щойно зроблених "ромашок". О, Боже, навіщо мені рай, якщо там немає шоколаду?
Для загального розвитку нас проводять також у цех виробництва приправ. Виявляється приправи "Торчин" роблять тут! Зрештою ми повертаємося у конференц-зал та знімаємо увесь "дрес-код". Директор з корпоративних зв'язків та комунікацій Геннадій Радченко та Голова правління ЗАТ "Світоч" Едвард Смітт розповідають про найближчу перспективу виробництва. Журналісти дізнаються, що невдовзі сюди буде інвестовано 6 млн грн для облаштування лінії з випуску розчинної кави Nescafe у стіках. Фабрика "Світоч" працюватиме у трьох категоріях, на які опирається Nestle в Україні: кондитерські вироби, кулінарія та кава.
Ірина ЮЗИК
До теми
11 липня - Всесвітній день шоколаду. День шоколаду вперше відсвяткували французи в 1995 році.
Першими навчилися робити шоколад ацтеки. Вони називали його "їжею богів". Іспанські конкістадори, які вперше доставили його в Європу, охрестили ласощі "чорним золотом" і використовували для зміцнення фізичних сил і витривалості.
Дуже довго смакували шоколад у Європі тільки аристократи. Лише на початку ХХ століття з появою промислового виробництва шоколадом змогли насолодитися пересічні громадяни.
Як доводить наука, у шоколаді є елементи, що сприяють відпочинку і психологічному відновленню. Темні сорти шоколаду стимулюють викид ендорфінів -- гормонів щастя, які впливають на центр задоволення, покращують настрій і підтримують тонус організму. Також шоколад є природнім афродизіаком. Існує гіпотеза, згідно з якою шоколад володіє "протираковим" ефектом і здатний уповільнювати процеси старіння.
