найгірший бюджет за кілька попередніх років. Якщо говорити про загальні підсумки, то, на жаль, вперше за попередніх, щонайменше, п’ять років у нас негативні тенденції щодо наповнення загального фонду, адже його завше перевиконували. Зокрема, минулого року, близько 40 млн грн перевиконаних надходжень ми скерували на різні галузі господарства міста Львова. Перевиконання було пов’язано з податком із фізичних осіб, адже в структурі всіх податків саме він дає найбільші надходження. Цього року податок із фізичних осіб є більшим, ніж минулого року, проте він надходить не такими темпами, як ми очікували. За актуальними цифрами, станом на 20 грудня, виконання надходжень податку з фізичних осіб становило 95%.
— Тобто, маємо проблеми із наповненням загального фонду?
— Загальний фонд, складається, так би мовити, з двох кошиків. Перший — обов’язкові платежі, які здійснює міська рада. Кошти ж з другого, здебільшого, скеровують на видатки в сфері освіти та медицини, а також на все житлово-комунальне господарство. Якщо говорити про другий кошик, то, на жаль, він так само, як і перший, не наповнений в тому обсязі, як було заплановано. На початку року були поставлені зависокі планки. Треба було враховувати, що криза не дасть можливості отримати великого приросту. Невиконання другого кошика пов’язане також із тим, що не в повній мірі використовуються ресурси міста. З одного боку, недопрацьовують управління, які відповідають за дохідну частину бюджету. Маю на увазі управління комунальної власності, департамент природних ресурсів і департамент економічної політики. Саме вони мали би шукати додаткові джерела доходів. Однак є і деякі позитиви, якщо порівнювати з минулим роком. До прикладу, виконання земельного податку за 2008 рік становило 24 млн 200 тис. грн. Натомість, за цей рік на середину грудня вже надійшло 25 млн 600 тис. грн. Тобто, приріст — на мільйон. Але ж ми планували отримати 42 млн грн! Виникає запитання — чи правильно були поставлені цілі, чи вони могли бути виконані, і чому вони не виконані? Це стосується й орендних відносин. Усе-таки є частина майна, яку би можна було ефективно здавати в оренду. Хоча, з іншого боку, я вважаю, що однією з причин є бюрократична тяганина.
Якщо ми хочемо, аби бюджет швидко й ефективно реагував на вимоги часу, то, передовсім, треба змінити складну і неповоротку систему управління.
— Ви неодноразово говорили про плачевний стан надходжень до бюджету розвитку. В чому причини?
— Із бюджетом розвитку справді найгірша ситуація. Ми запланували близько 240 млн грн власних доходів, натомість нині ми потрошки наближаємося орієнтовно до 100 млн грн. Невиконання — близько 140 млн грн. Найгірша ситуація із землею. Якщо ми планували доходів від продажу землі 90 млн грн, то надійшло приблизно 9 млн. грн. Це найбільш провальна частина наповнення бюджет розвитку.
Можна би було сказати, що дещо краща ситуація від продажу майна. Ми планували 148 млн грн, надійшло близько 90 млн грн, тобто, приблизно лише третина.
— У чому причина?
— Їх кілька. По-перше, процедура продажу землі є дуже тривалою. Спершу готують ділянку на аукціон, потім відбувається експертиза, в якій задіяні державні структури. Ще один фактор — нереальні ціни, треба було ставити значно нижчі. Окрім того, на аукціон виносили великі земельні ділянки. Як на мене, їх треба було роздрібнювати. Зрозуміло: що більша площа, то більша сума викупу і, відповідно, складніше знайти такого потужного інвестора. Коли ж ми роздрібнюємо цю ділянку, фігурують менші суми, відповідно, більш реальним буде продаж. Тим паче, що всі ці платежі здійснюють із прибутку, а в умовах кризи багато підприємців мінімізують свої прибутки, щоби зменшити податки. Це теж треба було врахувати. На жаль, всі ці нюанси не врахували. Причетні до цих помилок багато людей, зокрема, і депутатський корпус. Адже ми розуміли, що в умовах кризи складно буде виконати такий бюджет. Проте сказати, що були максимально використані всі підходи, ми не можемо.
У нас були ситуації, коли на земельні аукціони виставляли земельні ділянки по три — чотири рази, однак їх таки не продали. Отже, треба було, як я вже сказав, або здешевлювати ціну, або роз¬дрібнювати ділянки, або ж проводити аукціон і здавати ці ділянки в оренду. Водночас у нас за цей рік не проведено жодного аукціону з оренди землі, ба більше, жоден такий аукціон навіть не підготували! Скрутна ситуація і з наповненням цільового фонду. Заплановано 29 млн грн, натомість надійшло приблизно 5 млн грн. Зазначу, що цільовий фонд наповнює податок із інфраструктури, який сплачують, коли завершують будівництво об’єкта. Якоюсь мірою цільовий фонд не наповнюється з об’єктивних причин, адже нині дуже багато будівельних організацій заморозили або ж призупинили будівництво. З іншого боку, інколи не зрозуміло, чому ми очікуємо на такі великі доходи, натомість департамент економічної політики дає пільги на цей податок. Можливо, в умовах кризи, треба зменшувати податкове навантаження, але тоді треба об’єктивно планувати і доходи й індивідуально підходити до кожного випадку. В перехідні періоди, до прикладу, в Польщі бувало таке, що оренда землі під виробництво становила один злотий, бо була мета — створити робочі місця.
— Пане Андрію, щодо бюджету Львова на 2010 рік. Головний фінансовий документ держави завис у повітрі. Як за таких умов житиме місто?
— На жаль, із бюджетом на 2010 рік ситуація є вкрай заплутаною, з моєї точки зору — негативною Причиною, насамперед, — політичний фактор. По-перше, всі ключові особи держави задіяні в президентській кампанії. Тому про фінансову об’єктивність доходів до державного бюджету цього року і планування доходів наступного року говорити дуже важко. Нині — величезна фінансова криза. Не можна провести повноцінний аналіз, але виглядає на те, що є проблеми з обіговими й іншими коштами в державі загалом. Через те, що Держказначейство не ви¬плачує грошей, складається враження, що дуже багато коштів використають не за цільовим призначенням. Не може бути такого, що в нас на рахунку є реальні гроші, а ми не можемо їх проплатити. Отже, хтось запхав руку у місцевий бюджет. І це стосується не тільки бюджету Львова, а й бюджетів інших міст.
Говорити про бюджет наступного року стає ще важче, бо ми навіть не знаємо, чи ті реальні кошти, які в нас є на рахунках, будуть проплачені до 31 грудня, чи вони перейдуть додатковими боргами у 2010 рік.
Ще одне — перипетії навколо складання бюджету на 2010 рік. Ви знаєте, що ВР прийняла зміни до Бюджетного кодексу, і, керуючись ним, Кабмін почав готувати розрахункові цифри. Але зміни заветував Президент, і парламент їх не долає. Відтак, чи можемо ми довіряти цим цифрам? Останній фактор — нині ключові політичні гравці заявляють, що вони не голосуватимуть за державний бюджет. Це означає, що бюджет не тільки не буде прийнятий до завершення президентської кампанії у лютому. А що зміниться після лютого? Новий президент, хто би ним не став, буде формувати новий уряд. І допоки відбудеться інавгурація, формування Кабміну, переформатування у парламенті, то бюджет прийматимуть мало не в червні, що ставить органи місцевого самоврядування на межу виживання.
— То як житиме Львів, якщо з прийняттям державного бюджету затягуватимуть?
— Відповідно до Бюджетного кодексу, якщо не приймають держ¬бюджет, фінансування здійс¬нюють щомісячно по 1/12 від бюджету цього року. Отже, про жоден приріст чи розподіл коштів ми не можемо говорити. Ще одне — відповідно до Бюджетного кодексу, заборонено здійснювати будь-які капітальні видатки, відтак, ми зупиняємо, навіть при наявності коштів, виплати боргів і не зможемо здійснити жодних нових капітальних видатків. Максимум, що можливо за таких от умов, — забезпечити поточні видатки. Як на мене, не треба стрибати вище голови. Орієнтуватимемося на цьогорічний бюджет — близько
1 млрд мав би становити загальний фонд. Бюджет розвитку — щонайбільше 180 — 200 млн грн. Зокрема, цільовий фонд, враховуючи скрутні економічні умови, — 6 млн. грн. Гадаю, податок із транспортних засобів може залишитись на рівні цьогорічного.
Видатки 2010 року — передовсім, захищені статті. Мусимо переглянути низку інших витрат. Зокрема, проаналізувати, чи потрібен нам такий великий штат працівників мерії. Хоча я категорично проти будь-яких скорочень в умовах кризи, все-таки, це сотні людей, яким буде важко в нинішніх умовах знайти іншу роботу. Однак слід мінімізувати видатки. Мусимо переглянути доцільність організації тих чи інших заходів, закупівлю якоїсь дорогої техніки, яка не дає ефекту. От такі речі нам треба буде обмежити. Стосовно капітальних видатків, то, насамперед, місту слід буде повернути борги. Немає ще остаточних цифр, але я прогнозую, що наші борги коливатимуться в межах 50 — 70 млн грн. Я вважаю, що допоки ми не розрахуємось із боргами 2009 року, не можемо фінансувати жодних об’єктів у 2010-му. Виняток — „Євро-2012".
— В умовах кризи в місті та державі загалом підготовка до „Євро-2012" відбуватиметься відповідно до плану?
— Не вийшли ми ще, на жаль, цього року на той рівень, на який би мали вийти у підготовці до єврочемпіонату. Проте я хотів би відзначити позитив — „Євро-2012" залишається наразі за Львовом. Завдяки і державним, і нашим власним ресурсам, ми не зупинили жодних об’єктів, котрі пов’язані з підготовкою до чемпіонату. Нині ми не маємо, наприклад, боргів зі спорудженням стадіону. Є деякі недопрацювання з боку самого підрядника, але це окреме питання. Шкода, звичайно, що у фінансуванні „Євро-2012", зокрема, стадіону, нам довелося брати у держави позику і під досить високі відсотки. Але водночас держава все-таки виділила кошти, такі самі кошти передбачаються і наступного року. Ба більше, станом на сьогодні, ми зарезервували 100 млн грн із позичених коштів. Зараз ми по них платитимемо мінімальні відсотки, бо вони розміщені на депозитній лінії. Це “дорогі” гроші, і зрештою, буде резерв фінансування. Я думаю, що Євро не має постраждати від тих всіх фінансових і політичних перипетій із бюджетом.
Наталя ПОНУРКЕВИЧ
