Без соровиці життя нікуди не годиться!

Кажуть, аби пізнати людину, треба із нею з'їсти пуд солі. Вибачайте, але як зрозуміти, що сіль, як і цукор, водночас вважають "білою смертю". І взагалі, чи існують замінники солі? Крім усього, "соляна тема" час від часу викликає споживчий ажіотаж, коли розпочинається сезон консервації овочів на зиму. Попит на сіль зростає і напередодні Великодніх свят, адже кожен господар вважає за святе мати на своєму празниковому столі ковбаси та інші м'ясні смаколики.

Солеторговець... Тиміш Хмельницький

Під впливом української народної творчості, зокрема, чумацьких пісень, вкоренився певний стереотип, буцімто, головними постачальниками солі були чумаки, які своїми мажами (возами) привозили її із Криму. А що було до того? Отут випливають маловідомі деталі. Архівні документи свідчать, що задовго до чумаків, сіль доправляли із Галичини і Прикарпаття. Недарма король Зиґмунд І видав спеціальний рескрипт (указ). Згідно з цим документом, усі солеторговці мали обов'язково на один день зупинятися в Коломиї і торгувати тут своїми товарами. Гроші від цієї торгівлі поповнювали міську скарбницю. Знайдено навіть документ, у якому зазначено, що серед купців був і син Богдана Хмельницького Тиміш.

Паленка - унікальний виріб із соровиці

Утім, гуцули із Космача та навколишніх сіл спокійно живуть без... солі. У побуті вони користуються соровицею - соленою водою. Де її можна взяти? Із солених криниць.

У самому центрі Космача, який перетинає гірська річка Пістинька, є три такі криниці. Соровицю селяни використовують для вимочування шкіри, аби вона була пружнішою. З цієї шкіри виготовляють постоли (взуття), череси (широкі шкіряні пояси), кептарі. Для приготування страв і консервації овочів теж додають соровиці.

Ще не забулися й часи, коли із соровиці виробляли паленку - специфічний виріб, який був обов'язковим атрибутом Великодніх свят. Паленку носили освячувати у церкву. Словом, гуцули й нині можуть обходитися без солі, бо запаси соровиці безмежні, про що можна дякувати матінці-природі.

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, фото автора