Оскільки у цьому будинку з часу його побудови та введення в експлуатацію у 1911 році була розташована гімназія, а на сьогодні школа, де над дверима, ще за рішенням облвиконкому від січня 1986 року була встановлена дошка з надписом: "Пам'ятка архітектури початку ХХ ст. (охоронний № 585)", законність цієї купівлі-продажу викликала в автора публікації природний сумнів. Подальше дослідження документів сформувало, на перший погляд, враження, що ця оборудка здійснена не тільки з порушенням норм цивільного права, а й має ознаки таких кримінальних статей, як підроблення документів або ж службова недбалість. І допустили це, за поганою традицією чиновники львівської мерії. Не покидає і відчуття, що тут ми маємо справу з однією із звичайних рейдерських схем захоплення приміщень. Підставою для цих висновків послугував акт купівлі-продажу складських приміщень, укладений від 4 березня 2009 року між Управлінням майна спільної власності Львівської облради, підписаний начальником юридично-кадрового управління п. Іриною Редько з одного боку, та ТЗОВ "Львівцентробуд" - з другого боку. Згідно з цим договором покупцю передавали у власність "нежитлові складські приміщення книгосховищ, загальною площею 667,8 кв. м. ..., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 22, що є власністю територіальної громади Львівської області...". В пункті № 7.1 цієї угоди зазначалось: "Продавець гарантує, що Об'єкт продажу... не перебуває під охороною держави, не становить національну, культурну, історичну цінність", а у наступному пункті 7.2 було задекларовано те, що фактично і ввело в оману посадових осіб облради, які здійснювали продаж та оформлення документів на книгосховище: "Відповідно до листа, виданого16.10.2008 р. за № 40/13/17 Управлінням земельних ресурсів у місті Львові державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22 (двадцять два) не видавався". На противагу цим паперам редакція отримала інші, а саме: "Свідоцтво на право власності" від 30 травня 2008 р., яке підтвердило, що будівля "яка знаходиться за адресою: вул. Зелена, 22, справді належить на праві оперативного управління середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 м. Львова". Його видав... відділ приватизації державного житлового фонду Личаківського р-ну № ЛРО886. Наступним аргументом, який суперечив законності укладеного договору був "Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою", що виданий СЗШ №6 на основі Ухвали І сесії V скликання Львівської міськради та підписаний директором департаменту містобудування п. А. Павлівим, а від Управління земельних ресурсів у м. Львові - п. Ю. Солярчуком. Дата реєстрації акту - 12 серпня 2008 р., що на два місяці випереджує дату видачі Львівським Управлінням землересурсів листа з цілком протилежним змістом, який був скерований обласному управлінню від 16.10.08!!! Так утворили колізію, і не виключено, що правоохоронним органам доведеться добряче поламати голову аби класифікувати неправомірні дії чиновників мерії як корупційні чи такі, що мають ознаки кримінальних злочинів або дисциплінарних порушень.
Позицію Управління майном спільної власності Львівської облради вмотивовано роз'яснив редакції його начальник п. Микола Бандра:
- Приміщення книгосховища було добудоване як суміжне зі школою № 6 у 80-х роках минулого сторіччя і завжди було об'єктом, що належав облраді та знаходився на її балансі. Про історично-архітектурну цінність цього ангару говорити смішно, однак і на підтвердження її відсутності маємо відповідний документ. Той факт, що земельна ділянка навколо школи, на якій розташоване книгосховище та навколо нього, передана в постійне користування навчальному закладу - Управлінню був не відомий. Згідно "Земельного кодексу України" ніхто не може бути позбавлений права доступу до належного йому майна, крім як за рішенням суду. Підставою ж для ухвали сесії міськради про передачу землі у постійне користування мала б бути відповідна заява директора школи. У разі, якщо заявник навмисно чи помилково не вказав про наявність приміщення на ділянці, яке належить іншому власнику, то у будь-якому випадку чиновники мерії, чи то майнового, земельного або юридичного управлінь забов'язані були всебічно перевірити обґрунтованість та законність винесення на сесію міськради проекту ухвали з цього питання. За свої дії чи бездіяльність нехай вони і відповідають. Загалом, вважаю, ситуацію драматизувати не варто. Проблема вирішується без будь-яких судових процесів, з доброї волі і порозуміння директора школи та нового власника книгосховища у визначені ними відрізку земельної ділянки завдовжки якийсь десяток метрів, необхідних для з'єднання з проїзною частиною вулиці.
Керівник юридичного відділу міськради п. Гелена Пайонкевич на прохання журналіста роз'яснити ситуацію попросила для ознайомлення копії документів. Ознайомившись, здивовано сказала: "Це прикольно!", - і пообіцяла вийти на телефонний дзвінок через годину. Однак її телефон у призначений час уперто відповідав довгими гудками...
Віктор ЧАРНОМСЬКИЙ
