"Новий погляд на один із найважливіших (проте досі нехтуваних) аспектів людської історії" - саме так окреслили організатори виставку "Ерос і сексуальність: століття насилля, контролю та свободи" в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи. Виставка постала внаслідок співпраці групи молодих істориків і дизайнерів з України та з-за кордону й акцентує на особливостях еросу та сексуальності впродовж XX століття у Центрально-Східній Європі.
Експозицію сформовано за звичним для центру принципом, презентованим під час експонування виставки "Львів виходить у світ". 12 тематичних блоків, аудіо- та відеоматеріали, які можна послухати й переглянути, короткі відомості, ілюстрації (документи, світлини, репродукції творів мистецтва), речі (як-от, ліжко металеве ХІХ ст., стереоскоп -технічний прилад для оглядання еротичних та порнографічних світлин), шухлядки, в яких можна зазирнути й ознайомитися з матеріалами...
Щодо тематики запропонованих для огляду блоків, то йдеться про Відень на межі століть як столицю Еросу, про секс у Львові і в Галичині, про секс у мистецтві, літературі і пресі, про торгівлю людьми, про секс під час війни, секс у тоталітарних суспільствах (нацистська Німеччина, Радянський Союз), про вивільнення сексуальності (на Заході і на пострадянському просторі), про секс за гроші та про секс майбутнього тощо.
Власне, постає невесела й неромантична картина XX століття - "століття насилля, контролю та свободи". Натомість з нею значною мірою контрастує вступна частина виставки, в якій штрихами подано розповіді про час, коли народжувалася Венера й Ерос, про знайдені жіночі фігури в найдавніших поселеннях, про матріархат і про патріархат, про реформи цариці Теодори (першої жінки, колишньої повії, що стала імператрицею Візантії), про розуміння плоті в християнстві, а також, звісно, про жінку як товар, яку передавали в спадщину чи продавали, про борделі в різних країнах тощо.
Яке враження справить виставка на вас, маєте змогу переконатися до 18 жовтня в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (вул. Академіка Богомольця, 6).
Наталя ДУДКО
