"Найрозкішніша букіністика, - згадує Борис Мануйлов, львівський колекціонер рідкісної книги, - розташовувалася на вулиці Валовій біля кав'ярні "Старий Львів", оформленої в стилі середньовічного міста. Навпроти букіністичного раю була крамниця для мисливців та рибалок, чию вітрину прикрашало опудало вепра. Звідси і вислів: "Зустрінемось біля вепра", який насправді означав місце зустрічі любителів рідкісної книги". Утім в далекі часи книгозбирання було небезпечним заняттям для людини. Під забороною, на спеціальних реєстрах знаходилися сотні назв книг та авторів, заборонених для поширення: "Людолови" Зінаїди Тулуб, "Бояриня" Лесі Українки, "Мальви" Романа Іваничука та вся література, видана до 1939 року. Звичайно, справжніх бібліофілів складно було чимось залякати. Вони постійно обмінювалися забороненою літературою, останніми новинами культурно-мистецького життя України. Між натовпом книгоманів на Валовій постійно крутилися філери (нишпорки. - Прим. авт.), - продовжує далі пан Борис. Їх легко можна було розпізнати за деякими ознаками: невисокі на зріст чоловіки, непримітної зовнішності, із характерним блиском в очах. Одягнені вони були примітивно: в дощовиках китайського виробництва з високопіднятими комірами. Та, незважаючи на такі заборони з боку каральних органів, так звана література буржуазно-націоналістичного спрямування потрапляла у місто Лева. Її завозили, здебільшого, із Прибалтики і контрабандними шляхами з Польщі та Чехословаччини.
За книгу - квартира
Ціни на букіністичні видання, кажуть, кусалися. За окремі книги треба було віддати місячну зарплату. "Одного дня, - продовжує спогади пан Борис, - я став володарем справжнього багатства. В якогось добродія я обміняв "Історію України-Руси" Михайла Грушевського на прижиттєве видання Даніеля Дефо "Пригоди Робінзона Крузо". Раритет було видруковано в Амстердамі французькою мовою". Пан Борис згадує, як він ледве дочекався ранку наступного дня. "Уже о дев'ятій ранку я піднімався крутими металічними сходами на другий поверх, де працювали оцінювачі", - продовжує Борис Мануйлов. "Старезний дідусь в допотопних окулярах, -затягнувшись цигаркою, поринає у спогади мій візаві, - уважно оглянувши книгу сказав: "2500 рублів можу запропонувати Вам хоч цієї хвилини, проте справжню ціну можуть визначити лише фахівці у Ленінграді. Тож думайте".
Пан Борис нагло потребував грошей, щоб купити нову квартиру на вулиці Карла Маркса (тепер бічна Київської). Шкода було прощатися із Робінзоном Крузо, але через поповнення у сім'ї він потребував покращення житлових умов. Квартиру було куплено. А слід за Робінзоном Крузо заріс травою-коливою.
Постає цікаве питання: звідки ж "виплив" мореплавець-самітник? Кажуть, що багато таких раритетів викрадали із кабінету рідкісної книги, який працював при бібліотеці ім. Василя Стефаника. Чимало цікавої літератури потрапило на ринок від періодичних чисток бібліотек, музеїв та інших закладів із книгозбірнями.
Безпритульні королі
Сьогодні бібліофіли збираються на п'ятачку біля пам'ятника першодрукарю Іванові Федорову. На благеньких розкладачках вони виставляють свій крам для продажу. Звісно, раритетами тут і не пахне, переважає ширвжиток. Проте порившись у літературі, кожний може придбати те, що йому до душі. І ось, що цікаво. Серед постійних відвідувачів книжкового базару є багато студентів. Такий парадокс спудеї пояснюють тим, що в бібліотеках бракує спеціалізованої літератури, зокрема підручників. Українські видавництва видають підручники не охоче. А по-друге, у нашій країні відсутня технічно-наукова термінологія. Тому викладачі технічних вишів рекомендують своїм вихованцям все, що було видано за часів СРСР.
Ось такі метаморфози зазнало і зазнає рідкісне захоплення. Можливо, в цьому є якесь символічне знамення: останні з могікан збираються під захистом свого патрона - першодрукаря, який закликає сіяти вічне, світле, добре...
Тему досліджував Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, фото Юрія ТКАЧЕНКА
