Пухнаста радість

П’ятий рік поспіль 1 березня міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день кота. До слова, серед розмаїття вусолапохвостих удостоєні честі мати своє персональне свято лише коти — одвічні супутники людини. Недовго людство мудрувало, коли встановлювало дату свята. Зрозуміло, що це має бути перший день весни, тобто 1 березня, коли після зимового мовчання коти всіх країн вилазять на дерева і “співають серенади”.

Ідея свята народилася в Італії. Спершу цей день слугував нагадуванням для господарів мурок, як правильно себе поводити з домашньою тваринкою. Пізніше до свята приєдналися організації захисту братів наших менших, і нині 1 березня по всьому світу проходять символічні акції протесту проти жорстокого поводження з тваринами. У Львові міжнародне котяче свято прижилося рік тому, коли ЛКП “Лев” провело пільгову кастрацію для домашніх улюбленців львів’ян.

Фелінологія, наука про котів, наголошує, що це розумні тварини, і якщо, на відміну від собак, вони не приносять кинуту господарем палку, то лише тому, що кіт не вважає себе зобов’язаним виконувати дурні накази людини. Фахівці зазначають, що вони стільки років живуть із людиною, що відчувають себе рівнею, відтак до котів треба

ставитися з повагою і заохочувати гарну поведінку. До речі, за статистикою коти — найпопулярніші домашні тварини у світі. У 10 країнах із найбільшою кількістю шанувальників котів мешкає загалом 204 млн цих тварин, натомість у 10 країнах із найбільшою кількістю власників собак живе лише 173 млн домашніх псів.

Рекордний власник

Найбільший власник котів у Львові, якого розшукали журналісти “Ратуші”, — Валентина Павліковська, літня жінка, активний волонтер Західно-Українського товариства захисту тварин утримує у себе в квартирі 18 (!) котячих душ. Вона мешкає у звичайній двокімнатній квартирі на сьомому поверсі висотного будинку на вулиці Княгині Ольги.

Усі її утриманці — 7 котиків і 11 кішечок — чистенькі, вгодовані, доглянуті, дуже ласкаві і привітні. На вулицю тварини не виходять, аби не потрапити в аварію чи в руки хуліганів. Між собою не сваряться, швидше, ластяться і туляться один до одного. Усі зі щепленнями, всі стерилізовані. Господиня на пенсії, але трохи підробляє, щоб належно утримувати родину котячих. Допомагають і добрі люди. Сама господиня зі сином проживає в окремій кімнаті, а вітальню, кухню і коридор віддала у розпорядження домашніх улюбленців. У квартирі чисто і не смердить, щоправда, є специфічний запах від великої кількості тварин.

Звідки їх стільки? “Так, назбиралося”, — розгублено усміхається щаслива власниця. Перший, подарований дрібним кошеням, а нині уже 19-річний Мурчик впродовж шести років жив один. А потім почалося... Когось віддавали, когось підкидали... Більшість Валентина підібрала на вулиці — Васю, Ладу, Дашу, Машу, Катю, Тіму.... Багатьом із них ставила крапельниці, аби витягнути з критичного стану. Одну кішечку витягла прямо зі сміттєвого стояка, але вона виявилася на диво гордою і манірною, відтак назвали її Принцесою. Джина залишилася серед новонароджених кошенят, адже вперто не хотіла йти до жодних нових господарів. Трьох Валентина забрала з притулку у Брюховичах. У першого з них поламана передня лапка, Валентина колола тваринці антибіотики, аби врятувати від ампутування кінцівки. Так і назвала — Лапка. В другого — виколоте око, тому він — Пірат. Третя просто Моня. Аби ні про кого не забути, Валентина навіть завела спеціальний зошит. У ньому — досьє на кожну тваринку: прізвисько, дата стерилізації, щеплення, лікування тощо.

Ірина ЮЗИК