“Німецькі колеги хочуть навчити нас, як залучати мешканців, зокрема їхні кошти, до реставрації, як архітекторам співпрацювати з інвесторами. Змінити свідомість мешканців дуже важко, переконати, що вони є власниками не тільки своїх кількох квадратних метрів, а й сходової клітки, даху тощо. Вони думають, що хтось має їм це зробити”, — означила начальник управління охорони історичного середовища завдання спільного українсько-німецького проекту.
“Не влада відповідальна за стан пам’яток, а мешканці”
Перед тим як розпочати проект, Німецьке товариство технічної співпраці разом із Львівською міською радою провело соціологічне опитування львів’ян. Згідно з його результатами, 80% мешканців знають, що Львів — частина спадщини ЮНЕСКО, але частина не знає, що це означає. 70% вважає відновлення старовинних кварталів найважливішим завданням міської ради. Чверть мешканців не задоволена своїм життям. Три четвертих не задоволені станом навколишньої території, зокрема далекою відстанню до смітників.
Констатовано, що в 60% будівель не проводили ремонти, а 80% вікон, балконів, вітражів реставровано нефахово. 10% квартир не мають туалету або ванної. 36% балконів, 55% брам, 44% вікон у незадовільному стані.
Відповідно, серед завдань проекту — і оновлення старих кварталів, і покращення умов проживання. Унаслідок його реалізації сподіваються досягнути: усвідомлення з боку мешканців необхідності проведення ремонту чи реставрації; усвідомлення необхідності фахової реставрації, відповідно до статусу пам’ятки; можливості проводити реставрацію поступово.
Базова частина “Муніципального розвитку та оновлення старої частини міста Львова” — безкоштовна консультація для планування і проведення заходів з реставрації. Консультуватимуть львівські архітектори, яких інструктуватимуть фахівці GTZ (координатор проекту у Львові — експерт GTZ Іріс Гляйхман). Запрошуючи львівських архітекторів (їм за роботу виплачуватимуть гонорар), німецькі колеги зазначають, що одна з умов — хотіти бути комунікативним, товариським, адже доведеться вислуховувати людей, їхні проблеми etc. Щодо досвіду, то він бажаний, але запрошують усіх зацікавлених. Як заохочення — участь у тренінгах, курсах, а в перспективі — можливість одержувати комерційні замовлення: “Реставрація старого, а не будівництво нового — можливо, цікава пропозиція для молодих архітекторів”.
Представники Німецького товариства технічної співпраці наголошують на важливості змінити свідо мість людей у ставленні до пам’яток: “Ми розглядаємо міську владу як партнерів, які думають разом з нами. Не влада відповідальна за стан пам’яток, а мешканці. Це соціалістичні погляди: владо, зроби. Хоча, звісно, наявний фінансовий аспект. Бо місто кричить, що тут потрібна робота”. А на запитання про те, чи є у фахівців GTZ програма, як усунути численні порушення пам’яткоохоронного законодавства у Львові, німецькі архітектори відповіли: “Можна скільки завгодно шкодувати про те, скільки зроблено неправильно. Але думаю, треба керуватися тим, що вже є. Можливо, в окремих місцях щось змінити реально, але тільки в окремих.
Потрібно створювати по зи тивні зразки. Ми не можемо замінити всі пластикові вікна. Якщо буде позитивний приклад, тоді інші можуть замислитися: чому мій будинок має виглядати гірше? У Німеччині люди в певний період переселилися в гарніші будинки, і в такий спосіб власники решти будинків змушені були їх реставрувати”. Архітектори, що працювали як консультанти в Румунії, також зазначили, що іноді мешканці, безумовно, хотіли зекономити, застосувавши дешевші матеріали, і тоді доводилося їх переконувати, що не завжди вдається, тому потрібно шукати компро місне рішення — щоб було довговічне і щоб не псувало вигляду, як-от жахливі пластикові вікна.
А в кулуарах у середовищі громадських організацій пролунало скептичне: чи нема в тому поганої для Львова ознаки, що один із приїжджих архітекторів — із того самого Дрездена, що його вилучили недавно зі списку світової спадщини ЮНЕСКО?
“Брами змінюють свідомість львів’ян”
Про особливості реалізації “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова” — у коментарі начальника управління охорони історичного середовища Лілії Онищенко:
“Починаємо з пілотного проекту “Брами”. Є проблема, що нема юридичного механізму співфінансування. Хочемо, щоб мешканці платили 20%, місто — 20%, і німецька сторона — 60%. Представники Німецького товариства технічної співпраці погоджуються відреставрувати в такий спосіб стільки брам, скільки надійде заявок. Ми пишемо програму, для неї виділяємо гроші. Бо якби їхні кошти надійшли в управління охорони історичного середовища, то стали б державними, і тоді починається складний механізм фінансування через казначейство. Очевидно, будемо фінансувати через комунальне підприємство.
Чому почали з брам? Бо це більш візуальний проект, порівняно з вікнами. Можна мешканцям візуально показати результат. Дає більший ефект.
Але про вікна теж думаємо. Найважливіше — запровадити моду. Щоб побачили, що дерев’яні вікна — гарні, і думали: як, я не маю такого? У нас дуже багато пластикових вікон і неякісної реставрації, бо є мода на євроремонт. Спробуємо переламати тенденцію. Брами поступово змінюють свідомість людей. Мешканці виходять, і не можуть зрозуміти, що сталося з їхньою брамою, яка мала тільки функціональне призначення (відкрити і гримнути), а тепер постала як твір мистецтва. А ще якщо їм розказати, що їй двісті років... А якщо їм дадуть трошки грошей, дофінансують...
Плануємо запровадити програму дофінансування вікон: якщо людина хоче реставрувати або замінити вікна, то, скажімо, з чоти рьох вікон — два фінансує міськрада, два — мешканець. Такий механізм юридично можливий, на відміну від того, що ми планували раніше, — профінансувати різницю між пластиковим і дерев’яним вікном”.
Наталя ДУДКО
