Проте так не сталося. Були й незадоволені. На незручні запитання мер відповідав трохи підвищеним тоном, проте конкретних відповідей так ніхто і не почув. В процесі говоріння Андрій Іванович згадав, що це неправильно, що йому закидають, наче він не зустрічається з пресою. І справді, останнім часом мер все частіше виходить на люди і, ті, хто його знає довше, розуміють чому так сталося. Річ у тім, що ще кілька років тому Садовий нітився і розгублювався, коли йому задавали гострі запитання. Тепер же Андрій Іванович навчився на будь-яке запитання говорити. Саме "говорити", бо термін "відповідати" має в собі зовсім інший внутрішній зміст. Зрештою газеті "Ратуша", яка, зі слів самого мера, є опозиційною до нього, Садовий-нинішній подобається набагато більше. Тепер він схожий на справжнього гравця, а тактика його гри стала цікавішою і видовищнішою. І, на жаль, частина ЗМІ ці нові правила гри прийняла. Якщо Садовий не хоче відповідати, то каже: "Наступне питання" або ж розповідає про якісь "фокусно - покусні" проплачені рейтинги чи висмоктані з пальця успіхи львівської мерії. І браття по перу це "хавають"...
На подив багатьох, під час прес-конференції Садовий, мабуть, скориставшись порадою штатного психолога, почав вихваляти журналістку - однофамілицю, яка теж знаходиться в ідеологічній опозиції до мера. "Я до роботи журналістів ставлюся з великою симпатією. Повірте, якби життя склалося трохи по-іншому, то я так само міг стати вашим колегою", - зрік мер. Відтак, майже-журналіст Садовий дав кілька порад своїм майже-колегам. По-перше, треба перевіряти отриману інформацію. По-друге, треба розуміти, що за журналістським текстом завжди стоять люди. "Те, що написане на папері - вічне. Сьогодні ви пишете, що людина винна. Але ж суд її винною не назвав. І через років 10 ця людина прийде до вас і скаже: "Ти писав про мене неправду. Як ти будеш загоювати рану у моєму серці?", - майже біблійно повчав Садовий журналістів. Однак не відповів любитель точних фактів і людей пан Садовий і на ще одне, цілком конкретне питання. Оскільки він програв і районний, і обласний суди газеті "Ратуша", бо поширив неперевірену і брехливу інформацію про те, що наші журналісти "отримують зарплату в конвертах", то у нього відповідно й запитали, мовляв, коли спростовуватимете власні побрехеньки? Замість відповіді, гіпотетичний журналіст Андрій Іванович проголосив, що 600 тис. грн у рік на муніципальне видання газети "Ратуша" - це, на його думку, забагато... Одночасно він чомусь так і не відповів куди поділись 20 м із задекларованих 180 м недобудованої трамвайної колії на Сихів (ціна цих 20 м - 1 млн 200 тис. грн)...
Михайло ГУЗАРЕВИЧ
