- Андрію, ти виступав у дуже престижній ваговій категорії - до 100 кілограмів. Із яких загалом програм складався твій виступ?
- По-перше, з обов'язкової, в якій бодібілдер повинен продемонструвати розвиненість і пропорцію м'язів, а також їхній рельєф. По-друге, з довільної. Цю програму виконують під музичний супровід. Тут уже найважливіше - пластика та артистичність. До речі, дуже важко продемонструвати та поєднати ці всі компоненти так, аби сподобатися відразу всім суддям у всіх раундах.
- Повернімося трохи назад. Відколи ти займаєшся цим видом спорту?
- Приблизно з 12 років. Спочатку була загально-фізична підготовка. Серйозніші тренування розпочав у 19 років. Першим тренером став Ігор Васильович Лукачук.
- Чому саме ти обрав цей вид спорту, а не, скажімо, футбол чи бокс?
- Завжди хотів створити міцне тіло та бути схожим на Арнольда Шварценеггера. Потім прийшов своєрідний азарт - хотілося стати кращим, сильнішим. Тепер от можу сказати, що поступово виходжу на рівень результатів, про які колись міг лише мріяти. Але все приходить поступово, все потребує праці. Наприклад, минулого року на чемпіонаті Європи в Іспанії я посів третє місце, виборовши бронзу. Щоправда, у вазі до 90 кілограмів. Цього року я виборов золоту медаль у вазі до 100 кілограмів. Хоча на досягнутому зупинятися не планую.
- Завдяки чому пощастило перемогти цього року?
- Насамперед треба продемонструвати оптимальний сплав пропорцій м'язевої маси та рельєфу. Перемагає той, хто може поєднати все по максимуму. Я не був найбільш масивним серед учасників чемпіонату Європи у своїй ваговій категорії. У мене був хороший рельєф, хороша талія. Я не програв жодного раунду. Тобто зумів усе поєднати і виграти золоту медаль. Хоча, зізнаюся чесно, під час зважування було невеличке хвилювання.
- З партнерами по команді товаришуєш?
- Дружні стосунки підтримую з усіма хлопцями. Як правило, спілкуємося телефоном. Збірна команда України, як одна велика сім'я. Наприклад, під час чемпіонату Європи хлопці співпереживали один за одного. Зрозумійте, у цьому виді спорту, якщо так можна сказати, кожен змагається сам із собою. На мій погляд, треба вміти не лише перемагати, а й - програвати, аби вигравати у майбутньому.
- Як саме розвинений бодібілдинг в Україні? Де зосереджені найбільші центри?
- Найкраще цей вид спорту розвинений у південно-східних областях України й у Києві. Найсильніші команди представляють обласні центри - Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Полтава. Майже вся збірна команда нашої держави побудована на східняках. До речі, з шести областей Західного регіону України, лише збірна Львівської області має свою команду, яку представлено клубом "Спартак". В інших містах Західної України лише поодинокі бодібілдери. Хоча це не заважає спортсменам нашого клубу достойно виступати не лише на всеукраїнських змаганнях, а й на європейській арені. Так, наприклад, перед ЧЄ під час Кубка України ми поступилися лише киянам, причому лише одним очком. До речі, срібну медаль у ваговій категорії до 65 кілограмів на чемпіонаті Європи у Сербії виборов мій колега із клубу Олександр Микитка.
- На твій погляд, з чим це пов'язано?
- Мабуть, з умовами фінансування. На Сході та Півдні України вони у стократ кращі, аніж, скажімо, у Львові й усьому Західному регіоні. І влада, і бізнес там приділяють більшу увагу цьому виду спорту. Про що можна говорити, коли для нормального харчування бодібілдера потрібно все натуральне. На харчування в день приблизно треба витратити 120 - 150 грн.
- Як же треба харчуватися, аби стати чемпіоном Європи?
- Перед змаганнями харчування має бути більш дієтичним, ніж упродовж усього сезону. Зазвичай, перед такими подіями бодібілдери вдаються до так званої низьковуглеводної дієти, яка залежить від жирових відкладень організму. Кожен спортсмен для себе вибирає за скільки місяців до важливих стартів використовувати цю дієту. Я, наприклад, роблю це за два місяці, але є бодібілдери, яким потрібно три, а то й чотири місяці для цієї дієти. Зазвичай, за тиждень перед змаганнями їм лише сухий житній хлібець. Та й з водою треба теж поводитися помірковано. Тобто або жорстке обмеження, або дистилятори. Відтак, тіло стає рельєфним за рахунок того, що під шкірою майже не лишається рідини та жиру. Тому судді та глядачі мають змогу сповна оцінити глибину накачаних м'язових волокон.
- Якою є ситуація зі стероїдами?
- Їх небезпечно приймати. Адже всі призери обо'язково проходять допінг-контроль - у присутності незалежної експертної комісії здають допінг-проби. Тому до цього не вдаюся.
- Окрім бодібілдингу, якими видами спорту ще цікавишся?
- Свого часу закінчив Інститут фізичної культури, тому люблю різні види спорту. Колись грав навіть у баскетбол. Та, зважаючи на свій не надто баскетбольний зріст, припинив заняття, але люблю подивитися матчі за участю національної збірної України з футболу, поспостерігати за перипетіями Ліги чемпіонів та Кубка УЄФА.
- Як зі спиртними напоями?
- Усі ми - живі люди (усміхається. - Авт). У міжсезоння можу дозволити собі випити гальбу пива. А так, звичайно, не зловживаю.
- Чи вистачає часу на сім'ю?
- Моя дружина Світлана - мій тил. Це моя підтримка. Адже спортсмени на дієті - не "цукор". Вона ж до цього ставиться з розумінням. До речі, саме вона та моя мама першими привітали мене із перемогою на Чемпіонаті Європи. Хоча ще й дотепер не вщухають привітання із завойованим золотом. Це дуже приємно.
- Андрію, назви рецепт успіху.
- По-перше, треба вміти аналізувати інформацію, мати бажання досягати мети та багато працювати. Адже бодібілдинг - копітка праця. По-друге, треба вмикати не лише м'язи, а й мозок. Треба розуміти, що зовнішня сила - не лише сила ззовні. Щоб досягти успіху, треба бути сильним із середини.
Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, світлина Юрія ТКАЧЕНКА
