2000 року в Сіднеї (Австралія), на яких я виборов срібну медаль. Вони, до речі, були останніми у моїй любительській кар'єрі. Що ж стосується професіоналів, то це, звісно, бій в Англії, коли я став чемпіоном світу. Ті емоції залишаться на все життя. Я впевнений, що таких боїв у моїй проф-кар'єрі буде ще предостатньо. Та й у Львові поєдинок теж запам'ятався, адже тут я проводив свій перший захист титулу. Це була моя мрія - стати чемпіоном світу і провести перший захист титулу в Україні, у своєму рідному місті Львові. Ми перші в Україні, кому це вдалося.
- Наскільки важче технічному боксеру стати чемпіоном світу, ніж нокаутеру?
- Це все залежить від самого боксера та від його менеджерів, які його тренують. Нема ідеальних боксерів, які можуть бути і технічними, і з хорошим ударом. Щодо боксерів-нокаутерів, то їм, на мій погляд, трішечки важче стати чемпіонами світу. Передусім це пов'язано з тим, що багато своїх поєдинків вони закінчують достроково і їм бракує змагального досвіду. На відміну від них, технічні боксери готові боксувати весь дванадцятираундовий марафон. Перемогти достроково - ще не означає стати чемпіоном світу. Це підтвердив мій бій з офіційним претендентом з Аргентини - Майданою, який до бою зі мною провів 24 поєдинки, у 23-х із них він переміг нокаутом. Тобто 99,9 % характеризувало його, як нокаутера. Але мене він не зміг нокаутувати через те, що в мене досвід
12-раундових поєдинків - дуже великий. Окрім того, у боксерів, які володіють хорошим нокаутуючим ударом, є певні проблеми з психологією. Якщо вони не можуть до п'ятого чи шостого раунду, висловлюючись боксерською термінологією "завалити" (нокаутувати) свого суперника, тоді в нього настає так звана психологічна проблема: як саме впоратися зі своїм суперником. Хоча, ще раз наголошую, що це - лише моя думка.
- У своїй професіональній кар'єрі Ви часто стикалися з суддівською необ'єктивністю...
- Від цього подітися нікуди. На мій погляд, потрібно передусім бути сильнішим від свого суперника на три голови. За мою боксерську кар'єру мене дуже часто засуджували, але я вже здолав цей бар'єр. Коли людина перед собою ставить певні цілі та працює, аби їх досягнути - це вкотре доводить, що мріяти всі ми можемо, але без роботи нічого не буває.
- Як Ви реагуєте на анекдоти про боксерів? Ваш улюблений анекдот?
- Почуття гумору у боксерів хороше. Реагую цілком нормально. Стосовно мого улюбленого анекдоту, то він у мене такий: " На зупинці стоїть боксер. До нього підходить літня жіночка і питає: "Ви б не сказали, молодий чоловіче, куди двієчка іде?" Він відповідає: "Звичайно, що в голову."
- Ви заснували Благодійний фонд для підтримки молодих талантів. Можливо, це пов'язано з тим, що Вам, як молодому спортсменові, було важко "вийти в люди"?
- На той час не було таких можливостей, які є сьогодні. Є діти з бідних сімей, які беруть приклад з відомих спортсменів. Тобто ці діти "зголоднілі" до змагань, вони хочуть змагального процесу. Для цього саме і був створений Благодійний фонд Андрія Котельника, щоб проводити турніри, на яких могли б виступати діти від 12 - 14 років. В Україні багато юніорських турнірів, а от саме дитячих - дуже мало. Цього року наш турнір визнали кращим у державі серед дітей віком 12 - 14 років.
- Ви заснували промоутерську компанію АК 1. Це бізнес чи щось більше?
- Промоутерська компанія була створена буквально за три місяці до мого поєдинку у Львові, який відбувся 13 вересня 2008 року. Тоді, до речі, я проводив свій перший захист титулу у Львові. Разом зі своїм товаришем та співвласником Петром Мисишиним ми подумали: для чого моїм іменем буде хтось "користуватися", коли можемо створити свою промоутерську компанію під егідою якої й проведемо цей бій.
- Після завершення спортивної кар'єри, чим плануєте займатися?
- На це я ще не готовий відповісти. Планую ще, як мінімум, два роки виступати, а там буде видно. Якщо відчую, що треба залишити бокс, то неодмінно всіх повідомлю.
- Чи не плануєте піти в політику та балотуватися на мера, скажімо, як Віталій Кличко?
- Зарікатися не буду. В майбутньому планую очолити спорткомітет. Тобто працювати в тій царині, в якій я компетентний.
- Не хочете податися в науку, як молодший із братів Кличків - Володимир?
- Я закінчив училище та університет фізкультури. Зараз буду писати дипломну роботу. Професором не стану, але дипломну напишу. Гадаю, найближчим часом цього мені вистачить, а там - побачимо.
- Як ставиться до Вашої кар'єри дружина та донечка? Чи вистачає часу на близьких?
- Часу дуже мало. Я, практично, зранку виходжу, ввечері приходжу. Більше часу приділяю своїй сім'ї, коли їду в Німеччину готуватися до поєдинків. А коли ж приїжджаю на короткий термін в Україну - часу обмаль. Хіба що на вихідні, влітку, можемо кудись піти погуляти.
- А як Ви познайомилися зі своєю дружиною?
- З дружиною познайомився у липні 1998 року. Мій товариш, з яким ми виступали в Олімпійській команді, Олександр Зубрихін був одружений, а його дружина товаришувала з моєю майбутньою дружиною. Познайомився з нею я на одному із урочистих нагороджень кращих боксерів Львівщини. З того моменту ми разом. Донечці моїй в липні виповниться три рочки. Це наша радість. Вона мені надає сил, натхнення. Її звати Вікторія.Сподіваюся, що буде спортсменкою. А от який саме вид спорту обере - поки що не відомо. Хотілося, щоб це було або плавання, або спортивна гімнастика.
- Крім боксу у Вас є хобі?
- Це футбол. Я люблю не лише дивитися футбол, а й граю у футбол. Свого часу, до речі, я навіть ходив на секцію з футболу.
- Як досягти успіху в житті? Ваші поради.
- Передусім треба багато працювати та цілеспрямовано йти до своєї цілі. Звичайно, багато в чому в житті треба собі відмовляти. Хоча, з іншої сторони, те в чому відмовляєш собі тепер, повернеться у майбутньому. Без роботи - мрії не здійснюються. У своєму житті я все, чого прагнув, досягнув самотужки.
Довідка "Ратуші"
Андрій Котельник народився 29 грудня 1977 року у Львові. Вихованець заслуженого тренера України Дмитра Сосновського. Срібний призер Олімпійських ігор 2000 року (Сідней, Австралія). Переможець Кубка Європи 1999 року (Львів, Україна). Здобув першість Європи серед юніорів 1995 року (Шіофок, Угорщина). 5-разовий чемпіон України. 15 листопада 2000 року підписав перший професіональний контракт - із німецьким клубом "Universum Box-Promotions". Дебютував на професіональному рингу 16 грудня 2000 року в Ессені у поєдинку проти Петера Феєра (Словаччина). Цей бій закінчився перемогою Андрія технічним нокаутом уже у першому раунді.
Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК
