має можливості спілкуватися з психологом, який би їй допоміг. Адже у нас лікують здебільшого тіло. Та, на мою думку, для більшості інвалідів основною причиною, все ж є архітектурні бар'єри. Ця проблема стосується не лише інвалідів, але і багатьох людей, що їх називають "мало мобільними групами населення". Часто вони залишаються соціально ізольованими в своїх помешканнях.
-- Скажіть, будь ласка, наскільки Львів пристосований до потреб "мало мобільних груп населення"?
-- На це запитання, окрім інвалідів у візках, може відповісти і кожна молода мама. Адже коли вона намагається вийти з дому з дитячим візком, або, тим більше, коли має не одну, а двоє дітей - постає перед такими труднощами. Іноді не неможливо не лише потрапити до громадського транспорту, але і з дому виїхати -- немає ліфта, або надто вузькі двері тощо.
-- Про яку саме кількість людей ідеться? Адже на вулиці їх побачиш рідко, тож, складається враження, що їх -- одиниці.
-- Назвати точну цифру неможливо. Адже такої статистики ніхто не веде. Однак, за даними ВООЗ, інваліди становлять 10% суспільства. А в високорозвинених країнах -- ще більше, адже там медицина здатна довгий час підтримувати життя хворих людей. У нас їх справді майже не побачиш на вулицях, власне, тому, що для них немає належних умов. Натомість коли я був в Німеччині, чи в інших країнах на Заході, на вокзалах і вулицях мене дивувала кількість таких людей. Бо там вони можуть вийти на вулицю, можуть навіть подорожувати.
-- Чи діють Україні закони, які захищають права мало мобільних груп населення?
-- Закони у державі є. Зокрема, Закон "Про Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 1991 року. У ньому було зобов'язання до 2000 року поетапно пристосувати будівлі, зокрема, адміністрації, аеропорти, вокзали, тощо до потреб мало мобільних груп населення. І навіть був припис про те, що експлуатація споруд, не пристосованих до 2000 року, мала б бути заборонена. Умовно кажучи, треба б було забити дошками вхід, наприклад, до Шевченківської районної адміністрації, та інших установ, які є недоступними для мало мобільних груп. Щодо нормативних документів, то в Україні з 1999 року є державні будівельні норми "Громадські будівлі та споруди", де є обов'язковий додаток, що стосується того, як облаштовувати середовище для категорії мало мобільних людей. У червні 2007 року набули чинності нові державні будівельні норми "Доступність будівель і споруд для мало мобільних груп населення", які підсилюють попередні нормативи. Тобто вони чинні вже впродовж двох років.
-- Що змінилося за цей час?
-- На жаль, дуже мало, бо коли ми подивимося на житлові будинки, здані в експлуатацію навіть у 2008 році, побачимо, що 90% є проблемними для людей із вадами опорно-рухового апарату. Це дивує. Адже, невже про норми не знали проектанти? Будівельники? Зрештою, такий проект підписало управління архітектури! І хоч при прийнятті в експлуатацію будинків залучають представників громадської організації інвалідів та управління соціального захисту, щось суттєво змінити вже неможливо. В кращому випадку, можна зобов'язати забудовника при вході в будинок "приліпити" пандус. Але від нього не багато користі, бо всередині будинку, від рівня його входу до рівня першого поверху, залишаються сходи, які не вдасться обладнати жодним пандусом. От і залишається майбутнім мешканцям гепати по сходах візком чи то дитячим, чи інвалідним.
-- І все-таки, чи є бодай якісь позитивні моменти?
-- Позитивно, що близько 90% нових -- тих, які будували з нуля, магазинів, типу "МЕТРО", "Арсени", "ВАМ" і таке інше, пристосовані для інвалідів.
Ще один позитивний момент -- Львівська залізниця. При потребі, інвалід може зателефонувати на залізницю до чергового за номером: 226-20-59 і попросити, аби йому допомогли вийти на перон і посадили на потрібний потяг. Так само і в потязі провідник відразу цікавиться, на якій станції виходитиме людина і запитує, чи потрібна буде їй допомога. У разі потреби телефонує на станцію і попереджає про прибуття пасажира, аби там по нього вийшли і допомогли. Також залізниця закупила візки на станції, аби можна було перевезти інвалідів, що не мають власного візка.
-- Як щодо іншого транспорту?
-- Традиційно -- жодна маршрутка для інвалідів не пристосована. До 750-річння Львова місто закупило тролейбуси Львівського виробництва, що пристосовані для потреб мало мобільних груп населення. Ми хотіли, щоб бодай одна така машина їздила на кожному міському маршруті. Наразі ж маємо тільки по одній на 10-му та 24-му маршрутах. На зупинках цих маршрутів в графіку руху зазначено, коли саме на зупинку прибувають, власне, ці пристосовані тролейбуси. Однак, питання не тільки в рухомому складі. Просто закупити пристосовані тролейбуси з низькою підлогою не достатньо. Для прикладу, за будівельними нормативами необхідно, щоби висота бордюру на місцях посадки становила 20 сантиметрів. Адже висота першої сходинки рухомого складу за стандартами має бути 30 сантиметрів. Якщо б тролейбус під'їхав безпосередньо до тротуару, то тих 10 сантиметрів різниці не були б такими "болючими". Та коли, наприклад, на зупинці припаркували автомобіль, як у нас часто буває, зробити це водієві нереально. Відповідно, навіть такий тролейбус не вихід. Щодо трамваїв, то зверніть увагу, вживані закордонні трамваї, що їх закупило місто, мають ззаду значок "інвалід" (вони вже від'їздили по 30 років за кордоном!), який означає, що саме не цій площадці буде зручніше підняти візок, бо тут немає розділового поруччя. Та однак, так само як і з тролейбусами, щоби пристосований трамваї міг використати інвалід, необхідно, аби і бордюр мав строго за стандартами 20 сантиметрів, і відстань до трамвайних колій була відповідною, бо інакше він просто не зможе під'їхати до бордюру. Звернуть увагу, наскільки суттєві відхилення від норми на площі Соборній, де, навіть здорова людина змушена "скакати" від бордюру до трамваю. Якщо з цих позицій оцінювати ремонтовані у Львові впродовж кількох попередніх років вулиці, наприклад, площу Ринок, вул. Руську, зупинку біля поштампу, то зауважимо, що там чомусь також не дотримано стандартів. Та і доїхати часто до зупинки нашими тротуарами не легко. Приміром, за стандартами тротуар повинен мати 1 метр 80 см. -- лише тоді інвалід зможе проїхати тротуаром. Натомість часто і цих норм не дотримуються - на тротуарах стоять автомобілі, рекламні щити тощо.
Розмовляла Наталя ГОРБАНЬ
Коментар головного архітектора міста Юрія Криворучка:
У Львові виникає проблема під час реконструкції в пам'ятках архітектури, адже, там не можна нічого змінювати. Щодо новобудов, то загалом ці будинки тепер виконують із дотриманням вимог безбар'єрності. Відповідно, вони пристосовані до потреб інвалідів за габаритами проходів, проїздів, із влаштуванням ліфтів, з можливістю доїздів. Відповідно до закону, всі проекти перевіряють на відповідність до потреб мало мобільних груп населення. Окрім того, ми співпрацюємо з інвалідами. Зокрема, в комісії із прийняття будинків в експлуатацію є представники товариства інвалідів Ярослав Грибальський і представник соціального захисту Наталя Федорович. Усі акти прийняття в експлуатацію затверджені їхніми підписами.
