Те, що книжковому ярмарку "Форум видавців" не вистачає місця, помічають і розуміють усі. Напевно, тому організатори заходу щоразу більше звертають увагу на кнайпи Львова як на перспективні місця для проведення різноманітних акцій. Інакше як пояснити, що половина заходів Форуму, причому та, яка збирала чималеньку аудиторію, відбувалася не у театрах, чи актових і конференц-залах різних освітянських і мистецьких установ, а в пивбарах мережі "Локаль", у народі - "назаруківських кнайпах"? "Найдорожча ресторація Галичини", "Мазох-кафе", "Лівий берег" стали новими плацдармами, з яких намагалися донести світло знань до натовпу прихильників красного письменства крізь призму гальби пива, причому зовсім не за соціальну ціну. Враження від духовної їжі, зіпсутої недуховною атмосферою пивбарів, не найкращі. Цілком логічні для кнайп маленькі приміщення, півтемрява, столи, настінні годинники з регулярним голосним боєм і метушня офіціантів із тацями та брудним посудом стали незмінною атрибутикою цьогорічного Форуму. Про такі доречні для освітянсько-мистецького заходу просторі актові зали, сцену, прожектори, звукову апаратуру можна було лише мріяти. Мікрофони, якщо й встановлювали, то лише наприкінці заходу. Літераторів, які надривалися у півтемряві, не можна було не лише почути, а й побачити через контрове освітлення вузьких вікон, подекуди - їх відсутність і, звісно, відсутність софітів. Подітися письменникам також було нікуди - їх припирали до стіни численні глядачі у
маленьких залах барів і кнайп. Дихати, як правило, також було нічим. Відтак, закономірним виглядає риторичне запитання: кому було вигідно проводити авторські зустрічі популярних літераторів у приватних кнайпах, якщо до послуг Форуму були десятки просторих та оснащених залів культурно-освітянських установ?
Ірина ЮЗИК
