організатора рейтингу "Книжка року" Костянтина Родика, два роки тому йшлося про 51% україномовної книжки, нині, на його думку, - цей відсоток ще більший: видавці організовують пропозицію для задоволення попиту.
У контексті теперішньої економічної ситуації з'явилися оптимістичні висловлювання, що українські книжки стали конкурентоспроможними, оскільки російські подорожчали. Однак Костянтин Родик із цим аж ніяк не погоджується: "Російські видавці звикли платити своїм авторам гонорари, за які можна жити. Там ситуація зі сучасною літературою для дітей значно краща, ніж у нас, є чимало авторів, які пишуть для тінейджерів. Російські видавці й тепер не відмовилися від нормальних гонорарів. Наша книжка дешевша тому, що автори недоотримують. А автори, які отримують мало, писатимуть погано...".
Українські видавці намагаються заповнити прогалини, що є в нашій літературі для дітей і підлітків. Зокрема, київське видавництво "Грані-Т" запропонувало сучасним письменникам спробувати себе в написанні книжок для дітей - як наслідок, з'явилася серія "Сучасна дитяча проза", в якій вийшли книжки Любка Дереша, Лариси Денисенко, Ірен Роздобудько, Богдана Жолдака, Євгенії Кононенко... "Це аж ніяк не було замовлення, а тільки пропозиція письменникам. Не всі пропозиції ми прийняли, дуже багатьом відмовили й далі відмовляємо. У такий спосіб ми створили феномен, якого не було. І тепер важливо тільки зрозуміти, куди його спрямовувати. Адже не всі з тих, хто спробував себе в цій серії, далі писатимуть для дітей. Однак частина стане дитячими письменниками. Це процес не одного року, бо за рік дитячим письменником не стаєш. З того, що вже написано, автори можуть зробити висновок, наскільки їм цікаво працювати в такому виді літератури, а діти можуть зробити висновок, що й кого їм цікаво читати. Це експериментальна річ, і експеримент, як на мене, є вдалим", - наголошує шеф-редактор видавництва "Грані-Т" Діана Клочко.
Наскільки реально й доцільно очолити й організувати такий процес - заповнення прогалин у сучасній українській літературі для дітей і підлітків? Співрозмовники "Ратуші" загалом позитивно ставляться до таких спроб.
"Джоан Ролінг - спонтанний процес чи організований?" - риторично запитує Костянтин Родик. І продовжує: "Шукати авторів треба, і замовляти треба. Але іноді приходить несподіванка. Перший видавець "Гаррі Поттера" надрукував книжку тиражем, якими видають книжки в Україні, і тільки після того вона стала бестселером. Це процес, який однозначно визначити неможливо. Але якщо не робити або одного, або іншого, то нічого не буде взагалі".
Львівський письменник Віктор Неборак схвально сприймає ідею замовляти письменникам книжки для дітей, однак наголошує, що в нас не налагоджена система комерційної співпраці видавця й автора: "Якщо видавець має достатньо коштів і вирішив, що на ринку бракує, скажімо, книжки про 14-річних підлітків-неформалів, він може знайти письменника, який володіє прозорим стилем, і замовити йому такий твір. Наприклад, видавець Іван Малкович разом із подружжям Мариною та Сергієм Дяченками спершу усно вигадують історію, яка надається до оповіді, а вже потім письменники її записують. У світі вже все придумано: шкільна повість, канікулярне оповідання, пригоди під час подорожі... У нас цей процес наразі йде наосліп".
За словами головного редактора "Видавництва Старого Лева" й поетеси Мар'яни Савки, їхнє видавництво запропонувало письменникам узяти участь у конкурсі на найкращий рукопис до серії "Українська сила", про сильних духом і тілом українців: "Наразі не можу похвалитися, що надійшло багато рукописів. Напевно, у нас ще не виробився суто професійний цех письменників, яким написання книжок давало б стабільний заробіток, хоча за якийсь час, я вважаю, так буде. Однак мені не подобається, коли задають якісь вузькоідеологічні речі, і в них ще й наявні гроші, тоді це дуже далеко від літератури. Зокрема, Голодомор - тема дуже складна, це дуже болюча річ, і діти мають усвідомлювати, що відбулося в нашій історії, але я б не хотіла, щоб на цій темі були спекуляції, написання за гроші творів на цю тему для школярів, я вважаю, що так не можна робити".
Як розповіла "Ратуші" працівник відділу дитячої літератури "Української книгарні" у Львові пані Ірина, дуже часто від дорослих, які купують книжки для дітей, можна почути запитання: "А щось наших авторів у вас є?". Що вибирають видавці - твори українських авторів чи перекладні, літературу сучасну чи класичну? За експертними оцінками Костянтина Родика, приблизно дві третини дитячих книжок, які виходять в Україні, - книги українських авторів, третина - перекладні.
Діана Клочко: "Звісно, діти охочіше читають сучасну літературу. Мій 13-річний син недавно дуже захотів прочитати Дереша і аргументував мені, чому йому цікаво читати Дереша і нецікаво хрестоматію з літератури. У сучасній літературі діти бачать себе, відчувають час, у якому живуть, проблеми, з якими стикаються, бачать гарну українську мову, але живу, якою їм хочеться спілкуватися. А мова класичної літератури - мова, якою вже не говорять і не мислять. Щодо класичної дитячої літератури, то хто тепер має змогу прочитати твори Марка Твена, наприклад, у гарному українському перекладі? Я не відчуваю потреби видати такий переклад, мені достатньо роботи з творами живих авторів. Як на мене, важливіше працювати з нині сущими авторами і частково перекладати, але, знову ж таки, не класичну літературу".
Мар'яна Савка: "Можливо, нині справді дещо втратився інтерес до класичної дитячої літератури, порівняно з тим, яким він був у часи мого дитинства, але це, мабуть, іде в руслі надзвичайного розширення потоку інформації, який дитина має у своєму розпорядженні. Я, зрештою, розумію дітей, що віддають перевагу книжкам, які описують щось близьке до їхнього життя. Завжди дитині цікаво читати про себе, впізнавати себе у книгах. Я пов'язую популярність Джеремі Стронґа з тим, що він пише про сучасних дітей, про їхнє життя. Цікавість до класики все одно зберігається, але вже в балансі з книгами нових, модних авторів, уже не кажу про "Гаррі Поттера". Бо все-таки і в літературі існує певна мода на якісь сюжетні лінії, образи, чи то світ чарівників, чи то шкільне життя, чи щось таке про техногенний процес. Головне, як на мене, щоб у дитячій літературі був гумор.
"Видавництво Старого Лева" починало з того, що ми друкували, здебільшого, перекладні видання. Робота з нашим автором завжди більш трудомістка, потрібно його спробувати розкрутити. Простіше брати твори вже відомих у світі, розкручених авторів і надавати їм української версії. Але віднедавна ми значно більше працюємо з українськими авторами, цього року серед наших новинок переважають книжки українських авторів. Мабуть, причина ще й у тому, що за ці роки з'явилося значно більше українських цікавих авторів, які почали працювати для дітей. Є автори, які з нами разом виростають, як-от Сашко Гаврош. Його книжка "Пригоди тричі славного розбійника Пинті" стала серйозним кроком у його літературній кар'єрі, про що свідчить те, що книжка стала "Книгою року 2008". Також видаємо твори Зірки Мензатюк, Івана Андрусяка. Є в Україні чудовий грузинський письменник Гурам Патріашвілі, якого я вважаю вже фактично українським письменником. Він чудовий поет і казкар - андерсенівського рівня. Днями вийшла його книга "Чудеса маленького міста" - казки з філософським звучанням, як "Маленький принц", вони цікаві і для дітей, і для дорослих.
Звісно, ми видаємо і перекладну літературу, і я вважаю, що це дуже добре, адже наші діти мають знати найкраще, що видають у різних країнах.
На цьогорічному "Форумі видавців - дітям" "Видавництво Старого Лева" запропонує сім новинок, а восьма вийде через тиждень. Для нас це рекорд, ми ніколи не видавали так багато книжок в один момент, та ще й у такий складний час. Можна вважати, що це такий наш спонтанний, інтуїтивний крок - зробити все по максимуму, і спробувати якось перескочити цю кризову ситуацію, розвиватися якомога більше, здобувати нових авторів, нові книжкові позиції".
Наталя ДУДКО
