Але якщо саме такий предмет потрапляє в шлунок, то, найбільш імовірно, він там перетравиться, тож видаляти його в більшості випадків немає потреби. Що ж до металів, особливо таких, які мають гострі краї, то їх обов'язково треба видалити, адже, вони, як правило, фіксуються в слизовій шлунка чи дванадцятипалої кишки, травмують органи травної системи і, відповідно, можуть викликати проникаючі поранення, що може призвести до запалення очеревини. Окрім того, обов'язково слід видаляти предмети, які містять шкідливі хімічні сполуки. Зокрема, маленькі літієві батарейки. Найчастіше такі проблеми виникають у дітей. Таку батарейку необхідно забрати у межах першої доби, адже літій - сильна отрута, і якщо її вчасно не забрати, дитина може загинути.
Окрім того, випадково до травної системи можуть потрапити й інші предмети. Наприклад монети. Якось чоловік звернувся до нас із зовсім іншою хворобою, а під час обстеження ми виявили в шлунку монетку вартістю десять копійок і, звісно, видалили її звідти.
Окрім того, нерідко до шлунка потрапляють частини зубних виробів - зубні коронки, місточки, пломби. Іноді ці предмети недостатньо фіксовані, та люди не звертають на це належної уваги і з їжею можуть їх заковтнути. Якщо немає гострих країв, ми їх не видаляємо - вони можуть вийти природним шляхом. Коли йдеться про великі предмети, до прикладу, цілі зубні протези (нижня чи верхня щелепа), ми, як правило, намагаємося їх видалити. Окрім того, іноді до шлунка потрапляють голки стоматологів.
У сезон шашликів іноді застрягають шматки м'яса, якщо людина має проблеми з зубами і не може належним чином здрібнити їжу. М'ясо також може застрягнути в стравоході.
- Чи бувають випадки спеціального ковтання предметів?
- Зазвичай із такими проблемами до нас потрапляють пацієнти з місць позбавлення волі або психічно хворі люди, яких до нас привозять із психлікарні. Звісно, там є нагляд, та, очевидно, встежити за всім не реально. Зазвичай це частини ложок і виделок. Також до таких дій вдаються люди у місцях позбавлення волі, які хочуть змінити своє місце перебування і також ковтають столове начиння. Траплялося, що ув'язнені чи затримані виймали з взуття супінатори і ковтали їх.
Часом у "піднесеному" настрої люди можуть проковтнути якийсь предмет, до прикладу, кришечки від пива, побившись об заклад.
Іноді різноманітні предмети ковтають помилково. Свого часу хворий замість пігулки, яку йому прописав лікар, ковтнув скляну ампулу цього ж препарату.
Був у нас також пацієнт, який шкрябав носоглотку 15-сантиметровим гребінцем, що і застряг у верхній частині стравоходу. Інший пацієнт проковтнув 60 сантиметровий шланг. Цей пан, до слова, - доволі поважна та освічена людина, вважав, що періодично треба промивати шлунок. Під час однієї із процедур шланг, який він вводив у стравохід, вислизнув, і він його ковтнув.
Є також група пацієнтів, у яких стороннє тіло, так звані безоари, сформувалися вже у шлунку.
- Від чого саме утворюються такі предмети?
- Безоари - каміння, які сформувалися в шлунково-кишковому тракті, можуть мати різне походження. Зазвичай вони виникають тоді, коли є порушення травлення, і якась тканина, яка мала б перетравитися, не перетравлюється, а навпаки перетворюється на пластикоподібну масу.
Зокрема, фітобезоари - камені рослинного походження можуть утворитися з хурми. Особливо якщо ці ягоди недозрілі, там є багато таніну, і замість того, щоб перетравитись, під впливом шлункової кислоти, вони перетворюються на воскоподібну щільну масу (іноді навіть пластикоподібну) і стають основою для наліпання інших часток їжі. Оскільки стінки шлунка постійно скорочуються, то ця маса скатується в щільну кулю або овал із гладкими стінками, як м'ячик. Також у групі ризику є ті, хто полюбляє їсти мед із вощиною у великій кількості. Був навіть випадок, коли до колег із діагностичного центру звернулася дівчинка, яка певний період їла багато халви. Ця страва не перетравилася, і утворився зліпок, який довелося видаляти.
Є таке поняття як тріхобезоари - утвори з похідних шкіри - волосся та нігтів. Зазвичай, така шкідлива звичка є у дівчат, які відкушують і ковтають нігті чи частинки волосся. Усе це не перетравлюється, врешті-решт зліплюється в шматок. Таку суміш ми з нашою апаратурою та інструментами видалити не можемо, тож необхідне відкрите хірургічне втручання. У медичній літературі є описи сторонніх тіл, які складаються не лише з їстівних речовин, але, приміром, із пластмаси, знайдені у шлунках тих, хто любить гризти ручки або різні дротики.
- Для видалення всіх цих предметів обов'язковим є хірургічне втручання?
- Не всі сторонні тіла потрібно видаляти. Як ми вже казали, не завжди слід турбуватися щодо, наприклад, невеликого розміру кісточок, які потрапили в шлунок. Та іноді забрати стороннє тіло необхідно. Ми намагаємося зробити це без відкритого хірургічного втручання. Для цього використовуємо різноманітні щипці, часом петлі різних розмірів, корзинки для різних розмірів сторонніх тіл. Окрім того, з досвіду польських колег можна використовувати гумові вироби, як сачок. Зокрема, польські колеги використовують гумові напальчники. Коли в шлунку опинилося стороннє тіло з гострими кутами, туди опускають напальчник, щипцями вкладають у нього стороннє тіло і цей мішечок витягують назовні. Таким чином, якщо навіть предмет гострий, він не травмує слизову стравоходу. Якщо ж він дуже великий, можна за тим самим принципом використати гумовий виріб більшого розміру. Схожий випадок був у практиці польського колеги. Психічнохвора людина проковтнула спочатку ручку від ножа, а через якийсь час знову потрапила до лікарні, проте цього разу - з гострим лезом від того ж ножа. Лезо вийняли з допомогою презерватива.
Що ж до безоарів, то їх видаляють, відрізаючи від каменю невеличкі частинки. Натомість японці й американці запропонували фітобезуари руйнувати Кока-колою. Виявляється, якщо запхати голку безпосередньо в безоар і ввести туди Кока-Колу, вона спінює його зсередини, і кулька розпадається на кілька частин. Ми вже випробували цю методику. Так, до нас звернувся пацієнт із фітобезоаром із хурми, причому ці ягоди він їв на початку січня, а до нас прийшов у квітні. Чоловікові дошкуляла важкість у верхній частині живота, відрижка неперетравленою їжею, постійний запах із рота, пониження апетиту. Під час процедури ми вводили голкою в камінь до 250 мл свіжого напою, що сильно пінився, саме ця властивість допомагає розрихлити камінь. Окрім того, пацієнт пив Кока-колу і після процедури. Лікування тривало тиждень. Пацієнт, щоправда, казав, що вже не може дивитися на цей напій, однак таким чином вдалось уникнути відкритого хірургічного втручання.
Розмовляла Наталя ГОРБАНЬ
