краплини, не викликало шоку. Адже вимальовування кожної краплини навіть у художній літературі не дуже поціновують. Ми хочемо спонукати дітей до співтворчості".
Лінорити Соломії Лободи, що їх як ілюстрації до народних українських лічилок вона виконала, коли їй було 17 років, спонукають розглядати їх ще і ще, насолоджуватися кольорами, лініями, образами, шрифтами...
Андрій Кісь: "Книжки видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" - антиестетичні"
- Візуальне наповнення надзвичайно важливе. Нині у візуальному ряді навколо панує "тупий натуралізм". Навіть якщо в галереї експонують начебто абстрактні речі, два кола і три лінії, але вони теж дуже натуралістичні, описові.
Років сім тому ми запропонували цю книжку видавцю Іванові Малковичу, і він відповів, що талановито, але потрібно попрацювати над цією книжкою разом, від самого початку. Бо діти, мовляв, хочуть бачити мушку, яка сидить на чомусь, а на цій мушці ще комарик. Тобто багатоповерхові нашарування, і все має бути вимальовано. У нас це викликало протест.
Вибираючи книги "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги", батьки пропонують дітям антиестетику. Бо естетика - те, що пов'язане з мистецтвом. А мистецтво - завжди якась таємниця, загадка. Це завжди талант. В ілюстрації більшості дитячих книжок в Україні мистецтва нема. Це книги гламурні тощо. Ілюстратори вдаються до натуралізму - промалювати фігуру, всю матеріальну культуру - черевички, шнурочки на черевичках, усі дірочки на черевичках. А це не так важливо, в якій короні король, у якій мантії той чи інший персонаж. Важливий смак.
Наталя ДУДКО
