- Особливістю румунського збору, мабуть, було те, що жили ми високо в горах. Там не було ані магазинів, ані людей. Тільки ми і тренування. Ми багато тренувалися, бігали кроси по горах. Інакше кажучи, не було часу відволікатися на щось стороннє. Лише тренування. Адже настрій був лише на чемпіонат світу.
- Розповіси про своїх суперниць на шляху до бронзової нагороди.
- За вихід в 1/32 у мене було дуже важке та напружене фехтування із румункою Юліаною Макісяну. Адже ми разом із нею тренувалися на зборах до чемпіонату світу, тому добре знали одна одну. Я трішки хвилювалася. Та все-таки перемогла її, зробивши на один укол більше - 15:14. Наступною моєю суперницею була полька Єва Неліп. Її я перемогла досить легко - 15:4. Із наступною суперницею все було важче. Ізраїльтянку Ноам Міллс я перемогла теж завдяки тому, що провела на один укол більше - 15:14. Потім за вихід у чверть фінал я перемогла німкеню, чемпіонку Європи-2009 - Брітту Хайдеманн. А далі у мене щось не пішло і я поступилася росіянці Любові Шутовій - 15:3.
- Який поєдинок на шляху до бронзи видався найважчим?
- Мабуть, таких поєдинків було два - з румункою та ізраїльтянкою, де я перемогла тільки завдяки тому, що провела на один укол більше.
- Чого не вистачило, аби замахнутися на медаль вищої проби?
- Хоча до чемпіонату світу я вже й фехтувала на престижних змаганнях, вважаю, що тут трішки перехвилювалася. Інакше, мабуть, боролася б за золото.
- Чому ти обрала саме фехтування, а не будь-який інший вид спорту?
- Ще до фехтування займалася бальними та народними танцями, живописом. Фехтування підкупило мене азартом і динамікою. Загалом у фехтування я потрапила ще зі школи. Зоряна Степанівна Семеряк проводила відбір до себе в групу. От я записалася, навіть не знаючи, що таке фехтування. Тренування мені одразу сподобалося. Та й тренер мене постійно заохочував. Отак усе розпочалося.
- Окрім фехтування, які види спорту тобі подобаються?
- Стежу за спортивною та художньою гімнастикою, плаванням, а також баскетболом.
- Бронза чемпіонату світу вже здобута. А які плани на Лондонську Олімпіаду?
- На Олімпійські ігри у Лондоні вже давно складено плани. Хотілося би, звичайно, здобути там олімпійську медаль. Тим паче, що жіноча шпага буде представлена командно на цій Олімпіаді.
- Чого, на твій погляд, не вистачило твоїй подрузі Яні Шемякіній на світовому форумі, аби більш вдало виступити?
- Усе дуже просто. Нас із Яною тренує один тренер. Так сталося, що нам довелося одночасно фехтувати за вихід до вісімки найкращих. Тому тренер не міг одночасно спостерігати за нашим фехтуванням і підтримувати нас обох. Яна сказала йому, щоб він йшов дивитися за моїм боєм, бо я молодша та менш досвідчена. За цей вчинок я дуже вдячна Яні. Так би мовити, вона пожертвувала своєю медаллю. Адже по ходу свого поєдинку вона вела. Тренер відіграє надто важливу роль. Його підтримка дуже допомагає.
- А як саме підтримує тренер?
- Наприклад, коли поступаєшся, він кричить: "Анфісо, ти зможеш. У тебе все вийде!". Звичайно, я сама вірю в те, що зможу перемогти. Із підтримкою тренера віра у перемогу зростає вдвічі.
- Чи маєш забобони перед виходом на доріжку?
- Перед виходом на фехтувальну доріжку завжди цілую Матінку Божу.
- Твій рецепт успіху?
- Багато тренуватися, не покладаючи рук.
Розмовляв Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК
