Одне з моїх приватних відкриттів на цьогорічному Форумі видавців - путівник-есе Андрія Дороша "Львів. Проходи не без задоволення і з мораллю" (видавництво "Аверс", 2008, фото Ігоря Садового). Відомий львівський мистецтвознавець зовсім недавно відійшов у вічність, і досі важко змиритися з цією втратою. Адже Андрій Дорош мав рідкісну в наш час сміливість говорити те, що він думає про сучасний мистецький Львів, окрім того, робив це дотепно, іронічно й гостро.
Свою розповідь-мандрівку Львовом Андрій Дорош теж подає з гумором, "пересипаючи наукові описи історичними легендами, переказами, байками, уривками з газетних хронік та спогадів сучасників". От як, зокрема, автор пише про фонтани площі Ринок: "Спорудження цих фонтанів мало на меті, з одного боку, достатнє й безперебійне водопостачання пл. Ринок, де аж до 1940 р. функціонувала торгівля "дарами природи" (рибу, призначену на продаж, вивалювали просто у фонтан, звідки її потім саками діставали), а з другого боку, було демонстрацією смаків й уподобань монархії епохи освіченого абсолютизму, який вельми критично ставився до багатьох догм середньовічного християнства. Справді, поява на головній площі міста чотирьох майже оголених фігур "поганських ідолів" повинна була неабияк шокувати добропорядних львівських мешканців. Однак з часом люди
звикають до дуже багатьох скандальних, на перший погляд, речей. Тому, уже через 100 років (на поч. XX ст.) Водохреща для парафіян Преображенської церкви відбувалося в найближчому фонтані з постаттю Амфітрити, голі сідниці якої стали на той час уже звичними".
Книжок про місто Лева чимало, тому щоб наважитися придбати для домашньої бібліотеки чергове видання, мають бути досить вагомі підстави. Текст Андрія Дороша цілком до цього надається, адже його розповідь, наповнена історичними фактами, містить авторський погляд на місто, яке він знав і любив і яким він провадить читача, дуже добре відтворюючи простір Львова.
Наталя ДУДКО
